Перспективи і організаційний потенціал щодо повоєнного відновлення та розвитку спортивної інфраструктури в Україні

Анотація

Стаття присвячена проблематиці повоєнного відновлення та розвитку спортивної інфраструктури в Україні. Актуальність теми зумовлена масштабними руйнуваннями, завданими військовою агресією (понад 600 зруйнованих спортивних об’єктів із загальними збитками близько 600 млн доларів), та необхідністю розробки стратегічних підходів до відновлення цієї важливої складової соціальної сфери. Метою статті є концептуалізація перспектив і потенціалу щодо повоєнного відновлення та розвитку спортивної інфраструктури в Україні. У дослідженні проаналізовано нормативно-правові засади та потенціал суб’єктів публічного управління у сфері фізичної культури і спорту, визначено економічні, господарські й організаційні механізми, необхідні для ефективного розвитку спортивної інфраструктури. Запропоновано стратегічну концепцію поетапного відновлення, що охоплює часові горизонти від короткострокових (1-2 роки) до довгострокових (5-10 років) перспектив. Розроблено методологічну матрицю узгодження механізмів публічного управління та етапів відновлення спортивної інфраструктури. Обґрунтовано інноваційні моделі фінансування, зокрема розширені форми публічно-приватного партнерства з інтегрованими соціальними зобов’язаннями, механізми токенізації об’єктів та смарт-контракти для прозорого використання коштів. Визначено трансформаційний потенціал відновлення спортивної інфраструктури, що передбачає формування інтегрованих спортивних екосистем, інтеграцію з системами освіти та охорони здоров’я, цифрову трансформацію управління, а також використання спортивної інфраструктури як інструменту соціальної реінтеграції постраждалих територій. Зроблено висновок, що стратегічний підхід до відновлення спортивної інфраструктури виходить далеко за межі власне спортивної сфери та може стати вагомим чинником сталого соціально-економічного розвитку громад та держави в цілому.