Публічне управління надзвичайними ситуаціями як складова забезпечення сталого регіонального розвитку

Анотація

Стаття присвячена концептуальному обґрунтуванню ролі та місця публічного управління у сфері цивільного захисту в системі чинників сталого розвитку регіонів України. Розкрито сутність поняття сталого розвитку стосовно регіонального рівня у контексті забезпечення збалансованого поступу територій та їх стійкості до різного роду викликів і загроз. Показано, що регіон як цілісна соціо-еколого-економічна система є базовою одиницею практичної імплементації принципів сталого розвитку. При цьому акцентовано увагу на безпековому вимірі сталості, що передбачає здатність регіональних спільнот мінімізувати ризики та адаптуватися до мінливих умов зовнішнього середовища. Досліджено основні виклики та загрози сталому розвитку регіонів України на сучасному етапі, пов’язані з високим рівнем природно-техногенних небезпек, значною зношеністю інфраструктури, недостатньою увагою до превентивних заходів. Розкрито безпрецедентний деструктивний вплив повномасштабної російської агресії на стан захищеності територіальних громад, що актуалізує завдання зміцнення їх безпекової спроможності в умовах війни та повоєнного відновлення. Проаналізовано концептуальні засади інтеграції цілей та механізмів публічного управління у сфері цивільного захисту в загальну систему забезпечення сталого розвитку регіонів. Розкрито інституційну структуру, цільове спрямування, принципи та функції реалізації відповідної державної політики на регіональному та місцевому рівнях. Наголошено на потребі трансформації домінуючої моделі реагування на надзвичайні ситуації у бік посилення превентивної складової, розширення повноважень територіальних громад, налагодження горизонтальної взаємодії між різними суб’єктами.
Вивчено досвід розвинених країн щодо організації ефективних систем цивільного захисту на засадах децентралізації, субсидіарності, активного залучення місцевих громад та приватного сектора. Виявлено тенденцію до посилення ролі муніципальної влади у забезпеченні захисту населення від різного роду небезпек шляхом делегування їй необхідних ресурсів та повноважень. Відзначено поширення практики розбудови локальної інфраструктури безпеки із широким використанням сучасних інформаційних технологій та комунікативних інструментів. На основі поєднання вітчизняного та зарубіжного досвіду запропоновано пріоритетні напрями удосконалення публічного управління у сфері цивільного захисту як чинника сталого розвитку регіонів України. Зокрема, обґрунтовано потребу модернізації нормативно-правової бази, перерозподілу компетенцій між різними рівнями влади, впровадження механізмів міжвідомчої взаємодії, розвитку партнерства з громадянським суспільством. Особливу увагу приділено актуалізації безпекової проблематики в регіональних стратегіях в умовах триваючої збройної агресії РФ проти України.