ХТО МОЖЕ ВЗЯТИ ІПОТЕКУ НА ПРИДБАННЯ ДОБУДОВАНОГО ЖИТЛА? ЕМПІРИЧНИЙ АНАЛІЗ НА ПРИКЛАДІ КРАЇНИ КОЛИШНЬОГО РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ
Анотація
Ринки житла в країнах колишнього Радянського Союзу зазнали значних трансформацій з 1991 року, коли іпотечне кредитування стало ключовим інструментом, що стимулює попит на житло та право власності на нього. У Грузії, як і в багатьох інших пострадянських країнах, офіційні дані свідчать про постійне зростання кількості громадян, які виходять на іпотечний ринок з метою придбання житла, зокрема, готового житла. Ця тенденція підкреслює необхідність розуміння соціально-економічних факторів, які впливають на використання іпотеки міськими жителями, особливо в перехідних економіках, що швидко трансформуються. Це дослідження вивчає детермінанти отримання іпотечних кредитів на придбання готового житла, використовуючи дані первинного опитування, зібрані з вибірки 356 власників іпотечних кредитів у Тбілісі, столиці та найбільшому місті Грузії.
Емпіричні результати свідчать про те, що дохід і статус зайнятості є найбільш значущими предикторами рішення домогосподарств щодо отримання іпотечного кредиту. Вищий рівень доходу та стабільна офіційна зайнятість значно підвищують ймовірність схвалення та отримання іпотечного кредиту. На противагу цьому, демографічні змінні, такі як вік, стать та рівень освіти, мають обмежену прогностичну силу в процесі прийняття рішення. Ці висновки підкреслюють вирішальну роль економічної безпеки, інтеграції ринку праці та надійних джерел доходу у формуванні доступу до житлового фінансування в країнах з перехідною економікою.
Це дослідження робить внесок в існуючу літературу трьома основними способами. По-перше, воно пропонує нове емпіричне розуміння соціально-економічних характеристик іпотечних позичальників у Грузії, заповнюючи суттєву прогалину в регіональній літературі. По-друге, воно надає фундаментальну оцінку грузинського ландшафту житлового фінансування, слугуючи відправною точкою для порівняльних досліджень в інших колишніх радянських республіках, включаючи Вірменію та Азербайджан. По-третє, дослідження має практичне значення для політиків, фінансових установ та учасників ринку житла, пропонуючи засновані на даних докази щодо передумов доступності іпотеки в постсоціалістичних містах. Таким чином, воно поглиблює розуміння динаміки іпотеки в більш широкому контексті економічних перетворень, інституційного розвитку та міських трансформацій.
Завантаження
Посилання
Alesina, A. F., & Mistrulli, P. E. (2013). Do women pay more for credit? Evidence from Italy. Journal of the European Economic Association, 11(s1), 45–66. doi: https://doi.org/10.1111/j.1542-4774.2012.01100.x
Andrews, D., & Sánchez, A. C. (2011). Drivers of homeownership rates in selected OECD countries. OECD Economics Department Working Papers, 849, 1–44. doi: https://doi.org/10.1787/5kgg9mcwc7jf-en
Anglin, P. M. (1997). Determinants of buyer search in a housing market. Real Estate Economics, 25(4), 567–589. doi: https://doi.org/10.1111/1540-6229.00728
Aristei, D., & Gallo, M. (2012). The drivers of household over-indebtedness and delinquency on mortgage loans: Evidence from Italian microdata. Quaderni del Dipartimento di Economia, Finanza e Statistica, 105, 1–38. doi: https://doi.org/10.2139/ssrn.2135262
Baldwin, J. N. (1987). Public versus private: Not that different, not that consequential. Public Personnel Management, 16(2), 181–193. doi: https://doi.org/10.1177/009102608701600209
Bargain, O., & Melly, B. (2008). Public sector pay gap in France: New evidence using panel data. IZA Discussion Paper, 3427, 1–20. doi: https://doi.org/10.2139/ssrn.1140163
Bourassa, S. C. (1995). A model of housing tenure choice in Australia. Journal of Urban Economics, 37(2), 161–175. doi: https://doi.org/10.1006/juec.1995.1009
Cai, L. & Liu, A. Y.C. (2011). Public–Private Sector Wage Gap in Australia: Variation along the Distribution. British Journal of Industrial Relations, 49(2), 362–390. doi: https://doi.org/10.1111/j.1467-8543.2009.00773.x
Cheng, P., Lin, Zh., & Liu, Y. (2009). Do Women Pay More for Mortgages? The Journal of Real Estate Finance and Economics, 43(4), 423–440. doi: https://doi.org/10.1007/s11146-009-9214-y
Chiuri, M. C., & Jappelli, T. (2003). Financial Market Imperfections and Home Ownership: A Comparative Study. European Economic Review, 47(5), 857–875. doi: https://doi.org/10.1016/S0014-2921(02)00273-8
Clark, W.A.V., Deurloo, M.C., & Dieleman, F. M. (1984). Housing Consumption and Residential Mobility. Annals of the Association of American Geographers, 74(1), 29–43. doi: https://doi.org/10.1111/j.1467-8306.1984.tb01432.x
Clark, W. A. V., Deurloo, M. C., & Dieleman, F. M. (2000). Housing consumption and residential crowding in U.S. housing markets. Journal of Urban Affairs, 22(1), 49–63. doi: https://doi.org/10.1111/0735-2166.00039
Coibion, O., Gorodnichenko, Y., Kudlyak, M., & Mondragon, J. (2016). Does Greater Inequality Lead to More Household Borrowing? New Evidence from Household Data. Federal Reserve Bank of San Francisco Working Paper Series, 2016-20. doi: https://doi.org/10.24148/wp2016-20
Doling, J. (1976). The Family Life Cycle and Housing Choice. Urban Studies, 13(1), 55–58. doi: https://doi.org/10.1080/00420987620080071
Duca, J. V., & Rosenthal, S. S. (1994). Borrowing constraints and access to owner-occupied housing. Regional Science and Urban Economics, 24(3), 301–322. doi: https://doi.org/10.1016/0166-0462(93)02041-Z
Fishbein, A. J., & Woodall, P. (2006). Women are Prime Targets for Subprime Lending. Consumer Federation of America. Retrieved from https://consumerfed.org/pdfs/WomenPrimeTargetsStudy120606.pdf
Ford, J., & Wilcox, S. (1998). Owner occupation, employment and welfare: The impact of changing relationships on sustainable home ownership. Housing Studies, 13(5), 623–638. doi: https://doi.org/10.1080/02673039883137
Gardner, J., & Oswald, A. J. (1999). The determinants of job satisfaction in Britain. British Journal of Industrial Relations, 37(4), 595–611. doi: https://doi.org/10.1111/1467-8543.00156
Gómez-Salvador, R., Lojschová, A., & Westermann, T. (2011). Household sector borrowing in the euro area: A micro data perspective. ECB Occasional Paper Series, 125. doi: https://doi.org/10.2139/ssrn.1791565
Haurin, D. R., & Rosenthal, S. S. (2007). The influence of household formation on homeownership rates across time and race. Real Estate Economics, 35(4), 411–450. doi: https://doi.org/10.1111/j.1540-6229.2007.00194.x
Kunze, A. (2017). The gender wage gap in developed countries. In S. L. Averett, L. M. Argys, & S. D. Hoffman (Eds.), The Oxford Handbook of Women and the Economy (pp. 369–394). Oxford University Press. doi: https://doi.org/10.1093/oxfordhb/9780190628963.013.11
Krejcie, R. V., & Morgan, D. W. (1970). Determining sample size for research activities. Educational and Psychological Measurement, 30(3), 607–610. doi: https://doi.org/10.1177/001316447003000308
Lansing, J. B., & Kish, L. (1957). Family life cycle as an independent variable. American Sociological Review, 22(5), 512–519. doi: https://doi.org/10.2307/2089474
Leuvensteijn, M. van, & Koning, P. (2004). The effect of home-ownership on labor mobility in the Netherlands. Journal of Urban Economics, 55(3), 580–596. doi: https://doi.org/10.1016/j.jue.2004.02.002
Loschiavo, D. (2021). Household debt and income inequality: Evidence from Italian survey data. Review of Income and Wealth, 67(1), 61–103. doi: https://doi.org/10.1111/roiw.12454
Anglin, P. M. (1988). The sensitivity of consumer search to wages. Economics Letters, 28(3), 209–213. doi: https://doi.org/10.1016/0165-1765(88)90100-4
Mathema, A., Salukvadze, J., & Budovitch, M. (2015). Georgia Urban Strategy: Priority Area IV – Housing. World Bank. Georgia Housing – Final Report
Melly, B. (2005). Public-private sector wage differentials in Germany: Evidence from quantile regression. Empirical Economics, 30(2), 505–520. doi: https://doi.org/10.1007/s00181-005-0251-y
Mulder, C. H. (2006). Home-ownership and family formation. Journal of Housing and the Built Environment, 21(3), 281–298. doi: https://doi.org/10.1007/s10901-006-9050-9
Namchavadze, B. (2018). Construction Sector in Georgia. Tbilisi: Ministry of Foreign Affairs of the Kingdom of Norway .
Stephens, M. (2005). A critical analysis of housing finance reform in a “super” home-ownership state: The case of Armenia. Urban Studies, 42(10), 1795–1815. doi: https://doi.org/10.1080/00420980500231712
Struyk, R. J., & Marshall, S. (1974). The determinants of household home ownership. Urban Studies, 11(3), 289–299. doi: https://doi.org/10.1080/00420987420080551
Struyk, R., Roy, F., Rabenhorst, C., & Kopeiken, A. (2004). Emerging mortgage finance in Armenia. Policy Documentation Center. Retrieved from https://core.ac.uk/display/11871948
Tan, T.-H. (2008). Determinants of homeownership in Malaysia. Habitat International, 32(3), 318–335. doi: https://doi.org/10.1016/j.habitatint.2007.11.006
Vale, S., & Camões, F. (2020). I feel wealthy: A major determinant of Portuguese households’ indebtedness? Empirical Economics, 58, 1953–1978. doi: https://doi.org/10.1007/s00181-018-1602-9
Valiyev, A. (2014). The post-Communist growth machine: The case of Baku, Azerbaijan. Cities, 41(Supplement 1), S45–S53. doi: https://doi.org/10.1016/j.cities.2014.06.009
Veritas Brown. (2020). The residential market at a glance. Tbilisi: Cushman & Wakefield Georgia.
Wang, Y.-D., Yang, C., & Wang, K.-Y. (2012). Comparing public and private employees’ job satisfaction and turnover. Public Personnel Management, 41(3), 557–573. doi: https://doi.org/10.1177/009102601204100310
Yilmazer, T., & DeVaney, S. A. (2005). Household debt over the life cycle. Financial Services Review, 14(4), 285–304.
Zhu, L. Y., & Meeks, C. B. (1994). Effects of low-income families' ability and willingness to use consumer credit on subsequent outstanding credit balances. The Journal of Consumer Affairs, 28(2), 403–422.
Цю роботу ліцензовано за Міжнародня ліцензія Creative Commons Attribution 4.0.
