Особливості структурної организації ідентичності межової особистості

Анотація

Статтю присвячено аналізу особливостей структурної організації особистостей, які організовані межово. На психотерапевтичному прийомі сьогодні межово організовані особи становлять значну частку. Наведені дані вказують, що частка таких осіб у популяції може досягати 25%, а на прийомі психотерапевта, як мінімум, вдвічі більше. Тому знати особливості цих особистостей корисно і є основою проведення успішної психотерапії. Особистісну ідентичність межових особистостей описують як дифузну: нестабільність і мінливість уявлень про себе і світ, цінностей, цілей, бажань, неузгоджену та суперечливу поведінку, пов'язану з актуалізацією різних «відщеплених» частин їхньої ідентичності. Ще однією важливою рисою таких людей є поляризація – «чорно-біле» сприйняття, коли він сприймає себе та інших або лише як «хороших», або лише як «поганих»: вони не в змозі сприйняти себе та інших у єдності поганого та доброго. Їх світ може або стабільно розщепитися на погані і добрі об'єкти, або одні й ті самі об'єкти в один час є лише добрими, а в інший – лише нестерпними. Такі люди не мають стійкої та артикулованої я-концепції, не знають чого хочуть, чого прагнуть, переживаючи всередині «порожнечу», що не заповнюється. Це може у тому, що вони можуть визначитися у професійних інтересах, сферах зайнятості, виборі партнера тощо. Разом про те, у літературі відсутня опис конкретних феноменів організації ідентичності особи з межовою організацією. Ми використовували метод випадку як такий, що описує індивідуальну особливість структурної організації ідентичності. У результаті було виявлено специфічні особливості особистісної ідентичності межово організованих особистостей: его-дистонність деяких частин ідентичності; недостатня їх артикульованість; їх ірраціональна організація на кшталт таємниці та чаклунства; поляризація та контрарність частин ідентичності; їх фантазії, що йдуть від деяких частин ідентичності, не можуть бути втілені в реальність; частини ідентичності існують у різних хронологічних просторах, що позбавляє їхньої можливості комунікування та внутрішнього діалогу; самі частини ідентичності внутрішньо неоднорідні, суперечливі, інконсистентні; ідентичність характеризується наявністю деяких «закритих» частин, які внутрішньо негативно конотовані (соромом, страхом тощо) та не мають можливостей для прояву.