Труднощі та дилеми супервізорів в Україні

Анотація

Публікація присвячена визначенню та деталізації проблематики, що виникає при здійсненні супервізії в Україні. Актуальність теми дослідження зумовлюється підвищеним запитом на супервізію у зв’язку з прагненням концептуалізації, інституціалізації й регламентування даного виду діяльності як складової психологічної підтримки вітчизняних психологів та інших фахівців людинознавчих професій, просуванням і розвитком системи психологічного забезпечення і супроводу означених спеціалістів, а також пов’язана із зростанням попиту на психологічну та соціальну допомогу під час пандемії COVID-19. На основі теоретичного аналізу, особистого досвіду та результатів роботи з фокус-групою (супервізорами, котрі працюють з психологами та соціальними працівниками – кейс менеджерами, всього – 10 осіб) наводиться авторська позиція щодо професійно важливих компетенцій супервізорів, а також представлені характеристики основних труднощів, з якими стикаються супервізори при здійсненні своєї діяльності, зокрема, й у дистанційному режимі роботи. Запропоновано класифікацію проблемних питань і дилем, що притаманні супервізійній практиці в Україні на даному етапі. Були виділені наступні групи проблем: 1) пов’язані із особливостями налагодження професійної взаємодії під час супервізії; 2) організаційно-адміністративні; 3) етичні дилеми та труднощі особистісного характеру. В межах першої групи розглядаються труднощі вияву автентичної та зрілої позиції супервізора; формування довіри у стосунках; погляди на характер владних / підвладних відносин; дотримання професійних меж; конфіденційності; забезпечення поліфункціональності супервізії та ін. До другої групи віднесені труднощі, пов’язані із не співпадінням уявлень про мету та результати супервізії у замовника, супервізанта та самого супервізора; із особливостями формування й протікання рольових та/або внутрішніх конфліктів; підтримки балансу між творчістю та адмініструванням; загальні етичні дилеми представників людинознавчих професій та ін. Серед проблем третьої групи називаються труднощі з підтвердженням статусу, відповідної компетентності та кваліфікації супервізора, а також необхідність реагування на виклики пандемії COVID-19 стосовно організації супервізії у форматі онлайн.