До питання психологічного благополуччя та жадібності людини

Анотація

В статті досліджено особливості зв’язку уявлення про власну жадібність та психологічного благополуччя людини. Використано метод опитування для визначення ставлення досліджуваних до власного благополуччя та жадібності; шкала психологічного благополуччя К. Ріфф (адаптація Шевеленкової Т., Фесенка П., 2005) для вимірювання актуального психологічного благополуччя; методика дослідження семантичного простору поняття «жадібність» (Яновська С., Лютенко Р., 2017), методи статистичної обробки даних. Вибірка (N=141) віком від 25 до 35 років, мешканці м. Харкова, серед них 83 жінки та 58 чоловіків., які мали роботу під час дослідження, проте 31 особа працювала неповний робочий тиждень у зв’язку з ситуацією пандемії коронавірусу. Було визначено, що більшість досліджуваних мають середній рівень психологічного благополуччя та жадібності. Їх уявлення про психологічне благополуччя пов’язані насамперед зі здоров’ям, матеріальним забезпеченням, можливістю саморозвитку, незалежністю та впевненістю у майбутньому. Досліджувані характеризуються як економні, ощадливі люди, такі, що розуміють міру. Вони можуть ділитися з іншими, якщо це не йде в розріз з власними потребами. Ставлення до жадібності неоднозначне: більшість досліджуваних вважає жадібність негативною рисою людини, але й є думка, що жадібність є мотиваційною силою суспільства. Було встановлено значущі зв'язки між уявленнями про власну жадібність та психологічним благополуччям людини. Високий рівень жадібності зменшує кількість довірчих відносин, руйнує міжособистісні стосунки та робить людину залежною. Помірна жадібність людини сприяє підвищенню її контролю над тим, що відбувається навколо, створює умови та обставини, які є необхідними задля задоволення особистих потреб та досягнення цілей в проблемних та невизначених умовах. Чим менше людина використовує інших задля задоволення власних потреб, тим більше її психологічне благополуччя.