Техніка деноміналізації у клієнт-центрованій психотерапії
Анотація
У статті розглянута проблема якості протікання психотерапевтичного процесу при різних рівнях психічної організації клієнта. Показано, що переживання клієнта з низьким рівнем психічної організації стають незрозумілими для психотерапевта, а клієнт стає малодоступним. Існує тенденція психотерапевта відхилитися від прямого контакту з переживаннями клієнта, замінивши емоційну емпатію "знанням" - "емпатичним знанням", "знаючим розумінням", "співчутливим знанням". Така інтелектуальна представленість психотерапевта в контакті може бути корисною як для психотерапевта, так й для клієнта. В той же час, вона призводить до відходу від безпосереднього емоційного контакту, що не в повній мірі співпадає з розумінням психотерапевтичного контакту К. Роджерса. Техніка деноміналізації дозволяє очистити переживання від інтелектуального "лушпиння" і отримати чисте живе переживання. Це може статися в просторі "тіло-переживання-спогад". Те, з якого місця слід починати деноміналізацію залежить від особливостей організації психіки клієнта. Активізація одного компонента вказаного простору врешті-решт приводить до активізації іншого. Ці компоненти є елементами "емоційної схеми". Описано три варіанти деноміналізації: 1) інструктаж - проведення клієнта у глибину переживань; 2) фокусування - допомога клієнтові у входженні у закриті переживання; 3) супровід. Останній варіант більше специфічний для низько організованих структур психіки. Важливою умовою роботи психотерапевта проти захисної функції інтелектуалізації у клієнта є актуалізація організмічної тенденції, інакше висока вірогідність ретравматизації клієнта.
Завантаження
Посилання
Bondarenko, O.R. (2012). Этиология психических нарушений в клиент-центрированной терапии [Etiology of mental disorders in client-centered therapy]. Журнал практического психолога. 1, 102-119. (in Russian)
Elliott, R. (2003). Emotion-focused therapy. In P. Sanders (ed.). The tribes of the person-centred nation. (103 130). N.Y.
Gendlin, E.T. (1988). Obituary: Carl Rogers (1902–1987). American Psychologist, 43(2), 127-128. http://dx.doi.org/10.1037/h0091937
Greenberg, L., Safran, J. (1989). Emotion in Psychotherapy. American Psychologist. 44(1), 19-29.
Kocharyan, A.S. (2018). Протекание процесса в клиент-центрированной психотерапии [Process in the client-centered psychotherapy]. Psychological counseling and psychotherapy, 9, 16-22. (in Russian)
Laing, R. (1995). Расколотое Я [Splitted “I”]. Saint Petersburg: White Rabbit. (in Russian)
Rogers, C. (1986). Client-centered/Person-centered Approach to Therapy. In Kutash I., & Wolf A. (Eds.). Psychotherapist’s Casebook. (p. 197 208). San Francisco: Jossey-Bass Publishers.
Rogers, C.R. (Ed.), Gendlin, E.T., Kiesler, D.J. & Truax, G.B. (1967). The therapeutic relationship and its impact: A study of psychotherapy with schizophrenics. Madison, Wisconsin: University of Wisconsin Press.
Rudnev, V.P., (2006). Миф психотерапии [The Myth of Psychotherapy]. Psychology. Journal of the Higher School of Economics, 3(1), 97-102. (in Russian)
