Емоційне благополуччя особистості в умовах невизначеності: психологічні ресурси адаптації
Анотація
У статті представлено результати теоретико-емпіричного дослідження емоційного благополуччя особистості в умовах невизначеності як одного з ключових психологічних феноменів сучасного суспільства. Актуальність теми зумовлена тим, що в умовах воєнної нестабільності, соціально-економічних трансформацій, вимушених міграційних процесів та хронічного стресу проблема збереження психічного здоров’я населення набуває особливого значення. Емоційне благополуччя розглядається як важливий показник успішної адаптації особистості, здатності підтримувати внутрішню рівновагу, продуктивно функціонувати та конструктивно долати життєві труднощі. Метою дослідження стало виявлення особливостей емоційного благополуччя особистості залежно від рівня інтолерантності до невизначеності, а також визначення ролі психологічних ресурсів адаптації в умовах сучасних кризових викликів. У дослідженні взяли участь 103 респонденти віком від 18 років, частина з яких після початку повномасштабної війни змінила місце постійного проживання. Для реалізації поставленої мети було використано комплекс психодіагностичних методик, спрямованих на оцінку психологічного здоров’я, суб’єктивного благополуччя, когнітивних особливостей благополуччя та рівня інтолерантності до невизначеності. Обробка результатів здійснювалася за допомогою методів описової статистики, кореляційного, порівняльного та регресійного аналізу. Установлено, що респонденти, які пережили вимушене переміщення, характеризуються нижчими показниками емоційного благополуччя, життєвої задоволеності та психологічної стабільності порівняно з особами, які не змінювали місце проживання. Виявлено статистично значущий зворотний зв’язок між інтолерантністю до невизначеності та рівнем емоційного благополуччя, що свідчить про негативний вплив неприйняття неоднозначності та неконтрольованості життєвих обставин на психоемоційний стан особистості. Доведено, що соціальна підтримка, психологічна гнучкість, навички емоційної саморегуляції та позитивна когнітивна переоцінка ситуації виступають важливими захисними ресурсами, які сприяють підтриманню психологічної рівноваги. Наукова новизна дослідження полягає у поглибленні уявлень про психологічні механізми емоційного благополуччя в умовах воєнної невизначеності та в конкретизації ролі інтолерантності до невизначеності як чинника ризику емоційного неблагополуччя. Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості їх використання в психологічному консультуванні, кризовій допомозі, психоедукаційних програмах, роботі з внутрішньо переміщеними особами та в системі заходів із підтримки психічного здоров’я населення України.