ФЕНОМЕН РЕЛІГІЙНОГО У ВИМІРІ ПРАВОСЛАВНОЇ АНТРОПОЛОГІЇ СПІЛКУВАННЯ

Анотація

Православна антропологія спілкування є спробою переосмислити феномен релігійного стосовно способу буття людини й Церкви у контексті сучасного соціокультурного світу, як простору присутності, який здатний відновити глибину людської взаємності й духовної солідарності. В сучасних богословських дискурсах це поняття постає як антропологічна відповідь на кризу індивідуальності, що проявилася у розриві стосунків між людиною й її соціальним середовищем, а також як втрата здатності до справжнього діалогу з Іншим (людиною і Богом). З’ясовано, що філософсько-богословське розуміння феномену релігійного у православній антропології спілкування спирається на ідеї буття як спілкування й присутності Іншого у просторі зустрічі, де антропологічний вимір стає простором для богословського осмислення людського буття в міжособистісних і трансцендентних відносинах. Показано, що у православній думці природа людини не є первинно ізольованою, а саме у відкритому зв’язку з Богом та Іншим вона розкриває свою істину. У цьому сенсі феномен релігійного постає як спілкування, а не як внутрішня приватна релігійність. Обґрунтовано думку щодо православної антропології, яка розглядає спілкування не лише як засіб обміну інформацією чи символами, а як онтологічну структуру людського буття. Людина створена так, щоб у повноті свого буття бути відкритою назовні, співвідчувати, взаємодіяти, почувати поклик до Бога і ближнього. Саме у цій динаміці вона переживає феномен релігійного як зустрічне буття. Підкреслено важливість для православної антропології модусу любові як не абстрактної цінності, а екзистенціального переживання, що виникає в міжособистісних стосунках як форма реального спілкування, що відображається у православному підході до діалогу не лише у рамках індивідуальної етики, а як обов’язок кожної людини перед Богом і ближнім.