ФЕНОМЕН РЕЛІГІЙНОГО У ВИМІРІ ПРАВОСЛАВНОЇ АНТРОПОЛОГІЇ СПІЛКУВАННЯ
Анотація
Православна антропологія спілкування є спробою переосмислити феномен релігійного стосовно способу буття людини й Церкви у контексті сучасного соціокультурного світу, як простору присутності, який здатний відновити глибину людської взаємності й духовної солідарності. В сучасних богословських дискурсах це поняття постає як антропологічна відповідь на кризу індивідуальності, що проявилася у розриві стосунків між людиною й її соціальним середовищем, а також як втрата здатності до справжнього діалогу з Іншим (людиною і Богом). З’ясовано, що філософсько-богословське розуміння феномену релігійного у православній антропології спілкування спирається на ідеї буття як спілкування й присутності Іншого у просторі зустрічі, де антропологічний вимір стає простором для богословського осмислення людського буття в міжособистісних і трансцендентних відносинах. Показано, що у православній думці природа людини не є первинно ізольованою, а саме у відкритому зв’язку з Богом та Іншим вона розкриває свою істину. У цьому сенсі феномен релігійного постає як спілкування, а не як внутрішня приватна релігійність. Обґрунтовано думку щодо православної антропології, яка розглядає спілкування не лише як засіб обміну інформацією чи символами, а як онтологічну структуру людського буття. Людина створена так, щоб у повноті свого буття бути відкритою назовні, співвідчувати, взаємодіяти, почувати поклик до Бога і ближнього. Саме у цій динаміці вона переживає феномен релігійного як зустрічне буття. Підкреслено важливість для православної антропології модусу любові як не абстрактної цінності, а екзистенціального переживання, що виникає в міжособистісних стосунках як форма реального спілкування, що відображається у православному підході до діалогу не лише у рамках індивідуальної етики, а як обов’язок кожної людини перед Богом і ближнім.
Завантаження
Посилання
Heidegger, M. (1962). Being and Time / trans. J. Macquarrie & E. Robinson. (pp. 303–310 (§63–§65)). New York: Harper & Row.
Нösle, V. (2016). A Short History of German Philosophy / trans. S. Rendall. Princeton, NY: Princeton University Press.
Kojève, A. (1969). Introduction to the Reading of Hegel: Lectures on the Phenomenology of Spirit. New York: Basic Books.
Levinas, E. (1974). Autrement qu’être ou au-delà de l’essence. La Haye: Martinus Nijhoff.
Marion, J.-L. (2002). Being Given: Toward a Phenomenology of Givenness / transl. Jeffrey L. Kosky. Stanford, CA: Stanford University Press.
Metropolitan Anthony of Sourozh. Texts The Church and the world. Anthony of Sourozh Spiritual Heritage Foundation English sermons archive.
Zizioulas, J. D. (2006). Communion and Otherness: Further Studies in Personhood and the Church. London; New York: T & T Clark.
Sartre, J.-P. (2001). Being and Nothingness: An Essay on Phenomenological Ontology / trans. from French. V. Lyakh, P. Tarashchuk. Kyiv: Solomiya Pavlychko Publishing House Fundamentals. (In Ukrainian)
Filonenko, O. S. (2018). The Presence of the Other and Gratitude: Contours of Eucharistic Anthropology: Monograph. Rivne: Dyatlyk M. (In Ukrainian)
Авторське право (c) 2026 Роман Харченко

Цю роботу ліцензовано за Міжнародня ліцензія Creative Commons Attribution 4.0.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License 4.0 International (CC BY 4.0), котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).


3.gif)



