ЕПІСТЕМОЛОГІЯ ВІЗУАЛЬНОГО В ДОБУ ГЕНЕРАТИВНОГО ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ: ЕТИЧНІ МЕЖІ КОНСТРУЮВАННЯ ОСВІТНЬО-ДОСЛІДНОЇ РЕАЛЬНОСТІ
Анотація
У статті здійснено етичний аналіз трансформування епістемологічного статусу візуального образу в умовах масового поширення генеративного штучного інтелекту в освітньому й науковому середовищі. Обґрунтовано, що сучасна технологія змінює традиційну роль зображення. З допоміжного ілюстративного засобу воно перетворюється на самостійне джерело знання, що безпосередньо впливає на конструювання освітньої реальності. З’ясовано, що згенеровані зображення, попри їхню переконливість і естетичну привабливість, часто не мають референтного зв’язку з дійсністю, що призводить до розмиття меж між симуляцією й відтворенням реального.
На основі аналізу класичних і сучасних філософських концепцій і прикладів із освітнього й наукового дискурсу встановлено основні етичні проблеми, пов’язані з функціонуванням візуального як конструкту реальності. Зокрема, до них належать онтологічне вирівнювання людини й штучних агентів навчального процесу, дегуманізація освіти, зміщення відповідальності, інформаційна перевантаженість і зниження якості наукових публікацій, формування терпимості до помилок і естетизація помилок. Доведено, що ці ризики призводять до епістемічної кризи й підривають довіру до візуального як джерела знання. Особливу увагу приділено аналізу ризиків використання генеративного штучного інтелекту в освітніх матеріалах, зокрема некоректних образів, що можуть впливати на формування уявлень здобувачів освіти про реальність. Запропоновано можливі шляхи розв’язання окреслених проблем, зокрема запровадження принципу епістемічної прозорості візуального контенту, формалізація процедури його перевірки в межах наукового рецензування й розвиток критичної візуальної грамотності серед учасників освітнього й науково-дослідного процесу.
Зроблено висновок, що візуальний образ у добу повсюдного використання генеративного штучного інтелекту набуває статусу активного чинника формування знання, що зумовлює актуальність і необхідність його подальшого філософського осмислення та розроблення етичних стандартів використання в галузі освіти й науки.
Завантаження
Посилання
Vypryrailenko, O. (2026). “Shi postaravsia na slavu”: pidruchnyk NUSh iz zarubizhnoi literatury dlia 8 klasu doviv ukraintsiv do “isteryky”. OBOZ.UA. https://shkola.obozrevatel.com/ukr/news/shi-postaravsya-na-slavu-pidruchnik-nush-iz-zarubizhnoi-literaturi-dlya-8-klasu-doviv-ukraintsiv-do-isteriki/amp.htm
Romanchuk, O. (2025). V Ukraini vpershe zaminyly vykladacha shtuchnym intelektom: choho navchaie studentiv. ZNAY.UA. https://deti.znaj.ua/525972-v-ukrajini-vpershe-zaminili-vikladacha-shtuchnim-intelektom-chogo-navchaye-studentiv
Baudrillard, J. (1994). Simulacra and simulation (S. F. Glaser, Trans.). University of Michigan Press. (Original work published 1981). https://doi.org/10.3998/mpub.9904
Crawford, K. (2021). Atlas of AI: Power, politics, and the planetary costs of artificial intelligence. Yale University Press. https://doi.org/10.56315/PSCF3-22Crawford
Debord, G. (2014). The society of the spectacle (K. Knabb, Trans.). Bureau of Public Secrets. (Original work published 1967)
Floridi, L. (2013). The ethics of information. Oxford University Press. https://doi.org/10.1093/acprof:oso/9780199641321.001.0001
Harari, Y. N. (2024). Nexus: A brief history of information networks from the Stone Age to AI. Random House. https://doi.org/10.26485/ZRL/2024/67.2/14
Hartung, J., Reuter, S., Kulow, V. A., Fähling, M., Spreckelsen, C., & Mrowka, R. (2024). Experts fail to reliably detect AI-generated histological data. Scientific Reports, 14, 28677. https://doi.org/10.1038/s41598-024-73913-8
Landymore, F. (2026). Professor defends AI textbook. Futurism. https://futurism.com/artificial-intelligence/professor-defends-ai-textbook
Mitchell, W. J. T. (2005). What do pictures want? The lives and loves of images. University of Chicago Press. https://doi.org/10.7208/chicago/9780226245904.001.0001
Moores, A., & Zuin Zeidler, V. G. (2025). Don’t Let Generative AI Shape How We See Chemistry. Nature Reviews Chemistry, 9, 649–650. https://doi.org/10.1038/s41570-024-00633-z
Newport, C. (2024). Slow productivity. The lost art of accomplishment without burnout. Portfolio/Penguin.
Sample, I. (2025). Quality of scientific papers questioned as academics “overwhelmed” by the millions published. The Guardian. https://www.theguardian.com/science/2025/jul/13/quality-of-scientific-papers-questioned-as-academics-overwhelmed-by-the-millions-published
Shyroka, S., Bilchuk, N., & Piven, H. (2023). Dehumanization in the digital educational process: Philosophical analysis of problems and risks of the modern education system. Visnyk of the Lviv University. Series Philos.-Political Studies, (49), 180–190. https://doi.org/10.30970/PPS.2023.49.23
Walker, L. (2025). Artificial intelligence in medical education: potential and pitfalls. Australian Journal of General Practice, 54(11), 741–745. https://doi.org/10.31128/AJGP-08-24-7393
Zuboff, S. (2019). The age of surveillance capitalism: The fight for a human future at the new frontier of power. Public Affairs. https://doi.org/10.1007/s00146-020-01100-0.
Авторське право (c) 2026 Ілля Шеїн

Цю роботу ліцензовано за Міжнародня ліцензія Creative Commons Attribution 4.0.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License 4.0 International (CC BY 4.0), котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).


3.gif)



