ЕПІСТЕМОЛОГІЧНА ДЕКОЛОНІЗАЦІЯ: ВІД «НУЛЬОВОЇ ТОЧКИ» ДО ЛОКАЛЬНИХ ЗНАНЬ
Анотація
Статтю присвячено проблемі епістемологічної деколонізації українського філософського дискурсу в умовах сучасних суспільно-політичних трансформацій та повномасштабної збройної агресії. Здійснено критичний аналіз гносеології «нульової точки» як епістемологічного конструкту, що маскує власну геополітичну локальність формою позачасової об'єктивності й легітимізує тим самим гегемонію західної модерності. Простежено філософські витоки цієї конструкції: від картезіанської моделі res cogitans, де суб'єкт конституює себе через абстрагування від тілесності й соціальної вкоріненості, через трансцендентальну аналітику І. Канта, яка нормалізує специфічно-європейські когнітивні структури як загальнолюдські, до феноменологічної редукції Е. Гусерля, що відтворює ідеал «погляду з нізвідки». Показано, що кожен з цих кроків поглиблює «епістемічну невидимість» локального суб'єкта, перетворюючи партикулярний досвід певних суспільств на позачасовий еталон. Обґрунтовано, що пострадянський стан «подвійної периферійності» українського дискурсу є прямим наслідком цієї гносеологічної матриці. Затиснутий між неоімперським центром, що здійснює онтологічну агресію, та глобальною академією, яка маргіналізує нецентральні голоси, вітчизняний дискурс зазнає двох форм епістемічної несправедливості: свідченнєвої – коли українські попередження щодо російського неоімперіалізму систематично знецінювалися, – й герменевтичної – коли наявний понятійний апарат виявляється нездатним адекватно описати досвід українського спротиву. Невідповідність теорій Ю. Габермаса й Дж. Агамбена до цієї реальності слугує симптомом принципових меж самої європейської модерності. Доведено, що метод «прикордонного мислення» дозволяє перетворити лімінальний досвід на епістемічну перевагу й ресурс для генерації нових глобальних категорій: посттравматичної суб'єктності, радикальної солідарності й екзистенційної стійкості. Ці концепти здатні збагатити глобальний філософський плюриверсум і відповісти на виклики, з якими класичні западні парадигми не справляються.
Завантаження
Посилання
Thompson, E. M. (2006). Imperial knowledge: Russian literature and colonialism. (M. Korchynska, Trans.). Osnovy. (In Ukrainian).
Agamben, G. (1998). Homo sacer: Sovereign power and bare life. Stanford University Press. https://doi.org/10.1515/9780804786294
Dussel, E. (2013). Ethics of liberation in the age of globalization and exclusion. Duke University Press. https://doi.org/10.1215/9780822377283
Fricker, M. (2007). Epistemic injustice: Power and the ethics of knowing. Oxford University Press. https://doi.org/10.1093/acprof:oso/9780198237907.001.0001
Habermas, J. (1987). The philosophical discourse of modernity: Twelve lectures. MIT Press.
Mignolo, W. D. (2009). Epistemic disobedience, independent thought and decolonial freedom. Theory, Culture & Society, 26(7–8), 159–181. https://doi.org/10.1177/0263276409349275 (Scopus/WoS)
Mignolo, W. D. (2011). The darker side of Western modernity: Global futures, decolonial options. Duke University Press. https://doi.org/10.2307/j.ctv11smsg8
Mignolo, W. D. (2012). Local histories/global designs: Coloniality, subaltern knowledges, and border thinking (Rev. ed.). Princeton University Press. https://doi.org/10.1515/9781400845064
Quijano, A. (2000). Coloniality of power, eurocentrism, and Latin America. Nepantla: Views from South, 1(3), 533–580. https://doi.org/10.1215/01642472-1-3-533 (Scopus)
Said, E. (1978). Orientalism. Pantheon Books.
Spivak, G. C. (1988). Can the subaltern speak? In C. Nelson & L. Grossberg (Eds.), Marxism and the interpretation of culture (pp. 271–313). University of Illinois Press.
Tlostanova, M. (2012). Postsocialist ≠ postcolonial? On post-Soviet imaginary and global coloniality. Journal of Postcolonial Writing, 48(2), 130–142. https://doi.org/10.1080/17449855.2012.658246 (Scopus/WoS)
Tlostanova, M., & Mignolo, W. (2012). Learning to unlearn: Decolonial reflections from Eurasia and the Americas. Ohio State University Press.
Авторське право (c) 2026 Михайло Чугуєнко
Цю роботу ліцензовано за Міжнародня ліцензія Creative Commons Attribution 4.0.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License 4.0 International (CC BY 4.0), котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
3.gif){kind=logo}
