ПОШУК РЕЛІГІЙНОГО ЯК ЕКЗИСТЕНЦІЙНА ПОТРЕБА ЛЮДИНИ

Анотація

У сучасному світі, з одного боку, мають місце негативні й позитивні аспекти глобалізаційних процесів, що впливають на кризу культури, традиційні цінності, національну ідентифікацію, а з другого – відбувається пошук ідентичності, спроби сформувати нову ідентичність на основі національній і релігійній. Розглядаються субстанційний аспект поняття «релігійний пошук», що може означає створення об’єднань віруючих за рамками релігійної традиції та функціональний аспект, який включає пошук релігійної ідентичності в колективних або індивідуальних формах. Показано, що релігійний пошук спирається на екзистенційну потребу й глибоку індивідуалізацію релігійних сенсів. Гносеологічний статус феномену релігійного може визначатися для індивіда різними шляхами, хоча ці шляхи значною мірою обумовлені особистісними характеристиками суб’єкта та соціокультурним контекстом релігійного пошуку. З’ясовано, що рушійною силою світоглядного пошуку виступає не сама потреба сенсу життя, а фрустрація потреби, що виникає через відсутність знання, без якого індивід не може нормально функціонувати. Внутрішній конфлікт виснажує і поневолює людину, штовхаючи її на пошуки визначеності через пошук інформації, здатної вивести на таке знання, у якому вона знаходить необхідні для себе нові смисли. Екзистенціальній потребі у пошуку релігійного передує більш-менш глибока і тривала криза, пов’язана з переживанням своєї недосконалості та недосконалості навколишнього світу, коли людина зустрічається з неможливістю далі сприймати світ у горизонті попередніх обріїв, пристосувати наявні уявлення до того, що несподівано відкрилося через екстраординарну подію чи усвідомлення. Обґрунтовано, що час виникнення світоглядних криз визначається логікою розвитку свідомості індивіда в онтогенезі. У загальних рисах проаналізовані механізми пізнання й усвідомлення індивідом самого себе, як деякого єдиного цілого, здатного прагнути активного самовираження. Домінантність потреби сенсу життя націлена на соціальну включеність, соціальну реалізацію й «соціальне служіння». Відповідно світоглядна криза, пов’язана зі втратою сенсу життя індивідом, найчастіше розвивається на основі фрустрації потреби бути затребуваним соціумом. Світоглядна криза, розчарування у соціальному світі може привести до найдраматичніших психічних станів і навіть суїцидальних вчинків. Підкреслюється, що крім індивідуальної схильності до віри, на пошук релігійного впливають соціокультурні фактори й екзистенціальні потреби індивіда.