КУЛЬТУРА ЖИТТЄТВОРЧОСТІ ЯК ФЕНОМЕН ОСОБИСТОГО БУТТЯ У СУЧАСНОМУ СВІТІ
Анотація
У статті розглядається культура життєтворчості як феномен особистісного буття у контексті глобалізаційних і цивілізаційних трансформацій сучасного світу, що охоплюють соціокультурну, економічну, духовно-ціннісну та технологічну сфери. Актуальність дослідження зумовлена зростаючою потребою сучасної людини в усвідомленому самотворенні, рефлексивному осмисленні власного життєвого досвіду і формуванні індивідуальної стратегії життєдіяльності в умовах постмодерної невизначеності, фрагментації смислів і зміни аксіологічних орієнтирів.
У центрі наукової уваги перебуває проблема культури життєтворчості, що інтерпретується як інтегративна характеристика особистості і поєднує ціннісно-світоглядну, діяльнісно-творчу й рефлексивно-смислову складові. Підкреслюється, що сучасна гуманітарна парадигма – у філософії, психології, педагогіці – потребує переосмислення творчості не лише як професійної або мистецької компетенції, а як універсального способу буття людини, спрямованого на гармонійне поєднання свободи, відповідальності й самореалізації.
Метою дослідження є теоретичне обґрунтування культури життєтворчості як цілісного феномену, що формує підґрунтя для самодетермінації, морально-ціннісного вибору і конструювання життєвого смислу. Методологічну основу статті становлять культурологічний, феноменологічний, особистісно-центрований і психологічний підходи, що забезпечують міждисциплінарний характер аналізу. У процесі дослідження здійснено узагальнення провідних наукових концепцій життєтворчості, сформовано понятійно-категоріальну базу для подальших емпіричних розвідок.
Результатом дослідження стало виділення ключових складових культури життєтворчості як-от: здатності до ціннісного вибору, рефлексії над життям, самодетермінації, а також здатності до смислотворення й трансформації середовища. Підкреслено значущість створення освітніх і соціальних умов для стимулювання життєтворчої активності особистості.
У висновках обґрунтовано, що формування культури життєтворчості має стати пріоритетним напрямом сучасної освітньої, психологічної і соціокультурної політики.
Перспективи подальших досліджень вбачаються у створенні діагностичних інструментів для вимірювання рівня життєтворчої культури особистості, а також у розробленні програм розвитку життєтворчого потенціалу в освітньому середовищі, професійній підготовці та практиках особистісного зростання.
Завантаження
Посилання
Bekh, I. D. (2003). Personality Education. Book 1: Personality-oriented approach: theoretical and technological foundations. Lybid. (In Ukrainian)
Bekh, I. D. (2021). Personality in the radiance of spirituality: Monograph. Bukrek. (In Ukrainian)
Ziaziun, I. A. (2008). Philosophy of pedagogical action. Ed. by. B. Khmelnytskyi National University of Ukraine. (In Ukrainian)
Kremen, V. G. (2011). Philosophy of humanism in the educational space. Znannia Ukrainy. (In Ukrainian)
Savchenko, O. Ya. (2007). Education of a mental personality who knows how to learn. Pochatkova shkola, (8), 1-5.
Sysoeva, S. O. (2015). Social, psychological and pedagogical approaches to defining a creative personality. N. V. Guziy (Ed.), Pedagogical creativity, mastery, professionalism in the system of training educational personnel: achievements, searches, prospects (pp. 23-56). Publishing house of the National Polytechnic University named after M. P. Dragomanov.
Skovoroda, H. (1973). Works (Vol. 1-2). Naukova dumka.
Alekseeva, L. L. (2017). Art classes at school and intellectual and creative child development. Revista ESPACIOS, 38(56). https://www.revistaespacios.com/a17v38n56/17385603.html
Bauman, Z. (2000). Liquid modernity. Polity Press.
Jiantao Han, Yuwei Wang, Junni Qian, Menghua Shi (2023). Delving into the role of creativity on meaning in life: A multiple mediation model. Heliyon. 9, 6, https://doi.org/10.1016/j.heliyon.2023.e16566
Cudowska, A. (2023). Creative life orientations in socially diverse groups: Research review. European Review. 31, 2, 180–195. https://doi.org/10.1017/S1062798723000029.
Frankl, V. E. (1959). Man’s search for meaning. Beacon Press.
Kaufman, J. (2015). The first 20 hours: How to learn anything... fast. Penguin.
Marsden, J. (2025). The value of art for life: Critical reflections on creativity and the art of living well. Philosophies, 10(3), Article 72.
Rogers, C. R. (1980). A way of being. Houghton Mifflin.
Shao, Y., Zhang, C., Zhou, J., Gu, T., & Yuan, Y. (2019). How Does Culture Shape Creativity? A Mini-Review. Frontiers in Psychology, 10. https://doi.org/10.3389/fpsyg.2019.01219.
Toffler, A. (1981). The third wave. Bantam Books.
Авторське право (c) 2026 Наталія Богданова
Цю роботу ліцензовано за Міжнародня ліцензія Creative Commons Attribution 4.0.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License 4.0 International (CC BY 4.0), котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
3.gif){kind=logo}
