УЯВА МЕТАМОДЕРНУ: САМОТНІСТЬ, ЩАСТЯ І ТРАНСФОРМАЦІЯ ПРАВ ЛЮДИНИ
Анотація
У статті досліджується феномен уяви метамодерну як культурної логіки XXI століття, що формує нові підходи до розуміння прав людини через призму емоційних станів, зокрема самотності та щастя. У контексті метамодерну, який поєднує модерністську віру в прогрес із постмодерністською іронією, щастя перестає бути суто приватною емоцією, а набуває статусу соціального конструкту, що активно формує нормативні очікування в суспільстві. Водночас самотність, яка традиційно розглядалася як індивідуальний досвід, дедалі частіше постає як структурна емоція, спричинена цифровою фрагментацією, урбанізацією та розпадом традиційних форм спільноти. Ці емоційні стани не лише впливають на особистісне благополуччя, а й стають предметом правового регулювання, що вимагає переосмислення концептуальних засад прав людини.
Метою дослідження є виявлення того, як уява метамодерну трансформує правовий дискурс, інституціоналізуючи емоційні стани як об’єкти правового захисту. Методологічно стаття спирається на міждисциплінарний підхід, що поєднує філософію права, соціологію емоцій, цифрову антропологію й культурну герменевтику. Особливу увагу приділено аналізу того, як алгоритмічні платформи, медіа-наративи та політики благополуччя впливають на уявлення про щастя як право й самотність як соціальну проблему. У цьому контексті щастя дедалі частіше постає як нормативна вимога, що формує стандартизовані образи «успішного життя», тоді як самотність – як соціальна патологія, що потребує інституційного втручання.
У результаті обґрунтовано, що в епоху метамодерну права людини потребують переосмислення як динамічного, афективно насиченого й культурно чутливого феномену. Щастя й самотність більше не є лише психологічними станами – вони стають нормативними категоріями, що визначають нові горизонти правового мислення. Це відкриває перспективи для формування етики турботи, взаємної вразливості та цифрової гідності як складових сучасного правозахисного порядку денного. Український контекст, зокрема в умовах війни, цифрової трансформації та емоційної турбулентності, демонструє особливу актуальність таких підходів, вимагаючи адаптації прав людини до нових форм суб’єктивності й соціальної реальності.
Завантаження
Посилання
Akker, R. van den, Vermeulen, T., Gibbons, A. (2017) Metamodernism: Historicity, Affect, and Depth after Postmodernism. London: Rowman & Littlefield.
Bauman, Z. (2000). Liquid Modernity. Cambridge: Polity Press.
Butler, J. (2004). Precarious Life: The Powers of Mourning and Violence. London: Verso.
Cabanas, E., & Illouz, E. (2019). Manufacturing Happy Citizens: How the Science and Industry of Happiness Control Our Lives. Cambridge: Polity Press.
Fenton, N. (2016). Digital, Political, Radical. Cambridge: Polity Press.
Giddens, A. (1990). The Consequences of Modernity. Cambridge: Polity Press.
Gilligan, C. (1982). In a different voice: psychological theory and women's development. Cambridge, Massachusetts: Harvard University Press.
Rosa, H. (2019). Resonance: A Sociology of Our Relationship to the World (J. C. Wagner, Trans.). Cambridge: Polity Press. (English, translated from German)
Steptoe, A., & Fancourt, D. (2019). Leading a meaningful life at older ages and its relationship with social engagement, prosperity, health, biology, and time use. Proc Natl Acad Sci U S A, Jan 22, 116(4), 1207-1212. DOI: https://doi.org/10.1073/pnas.1814723116
Vdovenko, O. (2023). War in the Digital Dimension and Human Rights: Analytical Report. Kyiv: Human Rights Platform NGO. (Ukrainian)
Didyk, N. M., Lohvina, O. A., & Rudenok, A. I. (2022). Socio-psychological aspects of experiencing loneliness among modern youth. Habitus, 33, 86-91. (In Ukrainian)
Danylyan, O. H. (Ed.). (2020). Modern Society, the Individual, and Law under Conditions of Global Transformation: Monograph. Kharkiv: Pravo. Retrieved from https://files.znu.edu.ua/files/Bibliobooks/Inshi82/0062090.pdf (In Ukrainian)
Tymchyshyn, T. M. (2020). Social human rights in the European Union. Legal scientific electronic journal, 1, 292-295. DOI https://doi.org/10.32782/2524-0374/2020-1/72 (In Ukrainian).
Авторське право (c) 2026 Ольга Добродум
Цю роботу ліцензовано за Міжнародня ліцензія Creative Commons Attribution 4.0.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License 4.0 International (CC BY 4.0), котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
3.gif){kind=logo}
