ПРИНЦИПИ ФУНКЦІОНУВАННЯ РЕЛІГІЙНОГО У СУЧАСНИХ СОЦІАЛЬНИХ ПРАКТИКАХ

Анотація

Розглядаються принципи функціонування феномену релігійного у сучасному постсекулярному суспільстві. Проаналізовано проблеми співвідношення соціального й релігійного та тріади буття-соціум-релігія, що дає змогу суттєво актуалізувати понятійний апарат релігійної онтології, який є винятково значущим для філософської антропології стосовно визначення місця людини як духовної істоти в релігійних контекстах сучасного глобалізованого світу. Показано, як матриця релігійного модифікується в еру цифрових технологій, реагуючи на зміни в соціокультурних середовищах. Під впливом глобалізації реалізація існуючих соціальних практик потребує введення цілого комплексу нових ідей, стратегій і тактик, а також упровадження нової моделі релігійної комунікації, прийнятної у постсекулярному суспільстві. Релігійне є відносно автономним стосовно інших сфер соціокультурного життя, а також функціональним у плані саморегуляції й самоконтролю. У цифрову епоху релігійне виступає також віртуальним інформаційним простором, в якому шляхом впровадження кібертехнологій відбувається кодування й декодування інформації та її трансляція за допомогою технічних засобів. Релігійна сфера відтворює різні аспекти релігійного світу, образом якої у численних версіях може бути: «відбиток», «копія», «імітація»; духовний пласт, у якому поліфонічно відлунюють найглибші людські переживання й емоції; теологічно обґрунтована і змодельована віртуальна картина релігійного світу. Релігійне є таким, яким його може сприймати людина на даний момент часу, з огляду на релігійний досвід, знання та віру, або таким, яким вона його уявляє. Обґрунтовано, що сучасні релігійні комунікації є однією із складових соціальних практик. Релігійна комунікація виступає: способом прокладання шляхів для встановлення нових релігійних відносин; умовою для співіснування комунікаторів у площині функціонування релігійного та встановлення зв’язків між ними; моделлю релігійного спілкування; засобом передачі релігійної інформації; специфічною формою взаємодії суб’єктів релігії, яка здійснюється релігійною мовою, включаючи знакові системи. Релігійна комунікація реалізується у формах бесіди, розмови, процесу передачі та обміну релігійною інформацією, який структурує діяльність релігійних організацій і надає їй нового значення, впливаючи на релігійну свідомість людей. Цифрові технології сприяють постійному оновленню релігійних комунікацій, змінюючи функціонування релігійного. Релігійні комунікації можуть виступати у вигляді сукупності вербальних та невербальних засобів релігійного спілкування, що застосовуються у сучасних соціальних практиках при обміні інформацією та виконанні культових дій, використовуючи всі можливі технічні засоби зв’язку.