«Я ТУТ. ТИ ХТО?»: БРЮГГЕ ЯК ФІЛОСОФ ЦИФРОВОЇ ВІДМОВИ (МАРТІН МАКДОНА «ЗАЛЯГТИ НА ДНО У БРЮГГЕ» (IN BRUGES, 2008))
Анотація
У статті вперше запропоновано філософське прочитання фільму «Залягти на дно у Брюгге» крізь призму концепції «цифрової відмови». На відміну від традиційних інтерпретацій, що зосереджуються на кримінальному сюжеті або екзистенційних мотивах, дослідження розкриває унікальний метафізичний вимір стрічки, де середньовічне місто Брюгге постає як повноцінний філософський суб'єкт, що опирається алгоритмічній логіці сучасності. Новаторський підхід полягає у трактуванні міського простору не як сценографічного тла, а як активного актанта, що впливає на темпоральні та етичні параметри наративу. Авторська концепція «міста-як-коду» відкриває принципово нову перспективу розуміння урбаністичного середовища як протоалгоритмічної структури, що функціонує за логікою відмінною від цифрового сприйняття часу та простору. Цей погляд радикально відрізняється від існуючих трактувань міської семіотики у кінематографі та урбаністичних студіях.
У роботі виявлена досі не артикульована проблема «онтологічної затримки» – особливого стану суб'єкта цифрового модерну, який опиняється в середовищі, яке несумісне з логікою алгоритмічних операцій і мережевої комунікації. Така інтерпретація дозволяє по-новому осмислити візуальну стратегію фільму як свідомий медійний збій, що унеможливлює катарсичне сприйняття етичної драми головних персонажів.
Принципово новим є трактування естетики повільності та непрозорості в фільмі не як стилістичного прийому, а як філософського жесту, що викриває фундаментальне протиріччя між цифровою темпоральністю та аналоговим модусом присутності. Таке прочитання ставить під сумнів узвичаєні уявлення про однонаправлений процес діджиталізації культурного досвіду.
Особливу цінність має запропонована типологія «цифрових суб'єктів» у стані глітчу, що відкриває новий підхід до аналізу персонажів сучасного кінематографа як носіїв різних форм темпоральної дисонансності. Вперше в контексті кіноаналізу й медіафілософії артикульована проблема «етики без аудиторії» – морального вибору, що відбувається поза логікою цифрової публічності.
Дослідження прокладає шлях до формування нового міждисциплінарного напряму, що поєднує медіатеорію, філософію етики та цифрову естетику для осмислення трансформацій суб'єктивності в постцифрову епоху.
Завантаження
Посилання
Agamben, G. (1995). Homo sacer: Il potere sovrano e la nuda vita. Einaudi.
Baudrillard, J. (1981). Simulacres et simulation. Éditions Galilée.
Bauman, Z. (2000). Liquid modernity. Polity Press.
Baumgarten, S., & Bourgadel, C. (2024). Digitalisation, neo-Taylorism and translation in the 2020s. Perspectives, 32, 3, 508-523. https://doi.org/10.1080/0907676X.2023.2285844
Benjamin, W. (1982). Das Passagen-Werk. Suhrkamp. (Original work written 1927–1940)
Berlant, L. (2011). Cruel optimism. Duke University Press.
Bolter, J. D., & Grusin, R. (1999). Remediation: Understanding new media. MIT Press.
Bratton, B. H. (2015). The stack: On software and sovereignty. MIT Press.
Castells, M. (1996–1998). The information age: Economy, society and culture (Vols. 1–3). Blackwell.
Chun, W. H. K. (2016). Updating to remain the same: Habitual new media. MIT Press.
Deleuze, G., & Guattari, F. (1980). Mille plateaux. Les Éditions de Minuit.
Derrida, J. (1967). L'écriture et la différence. Éditions du Seuil.
Fisher, M. (2009). Capitalist realism: Is there no alternative? Zero Books.
Fuchs, C. (2019). What is Critical Digital Social Research? Five Reflections on the Study of Digital Society. Journal of Digital Social Research, 1(1), 10-16. https://doi.org/10.33621/jdsr.v1i1.7
Fussey, P., & Roth, S. (2020). Digitizing Sociology: Continuity and Change in the Internet Era. Sociology, 54(4). https://doi.org/10.1177/0038038520918562
Gillespie, T. (2014). The relevance of algorithms. In T. Gillespie, P. J. Boczkowski, & K. A. Foot (Eds.), Media technologies: Essays on communication, materiality, and society (pp. 167–194). MIT Press.
Gumbrecht, H. U. (2004). Production of presence: What meaning cannot convey. Stanford University Press.
Heidegger, M. (1927). Sein und Zeit. Max Niemeyer Verlag.
Kittler, F. A. (1986). Grammophon Film Typewriter. Brinkmann & Bose.
Kittler, F. A. (2002). Optische Medien. Merve Verlag.
Lacan, J. (1973). Le séminaire, Livre XI: Les quatre concepts fondamentaux de la psychanalyse. Éditions du Seuil.
Latour, B. (2005). Reassembling the social: An introduction to actor-network-theory. Oxford University Press.
Manovich, L. (2001). The language of new media. MIT Press.
Menkman, R. (2011). The glitch moment(um). Institute of Network Cultures.
Metz, C. (1971). Langage et cinéma. Larousse.
Nancy, J.-L. (1986). La communauté désœuvrée. Christian Bourgois éditeur.
O’Hara, K. (2020). The contradictions of digital modernity. AI & SOCIETY, 35, 197–208. https://doi.org/10.1007/s00146-018-0843-7
Turner, V. (1967). The forest of symbols: Aspects of Ndembu ritual. Cornell University Press.
Wittgenstein, L. (1953). Philosophical investigations. Basil Blackwell.
Žižek, S. (2006). The parallax view. MIT Press
Авторське право (c) 2025 Артем Перчик
Цю роботу ліцензовано за Міжнародня ліцензія Creative Commons Attribution 4.0.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License 4.0 International (CC BY 4.0), котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
3.gif){kind=logo}
