ТРАНСГУМАНІЗМ І ЕТИКА ПОСТЛЮДИНИ В УМОВАХ КОСМІЧНОЇ ЕКСПАНСІЇ
Анотація
Стаття присвячена дослідженню трансгуманістичної філософії в контексті розширення людської присутності за межі Землі. У роботі осмислюється постлюдина як суб’єкт, сформований під впливом технологічних модифікацій, штучного інтелекту, інтерфейсів свідомості та екстремальних умов позаземного середовища. Космос тут постає не лише як фізичний простір, але як лабораторія для радикального перегляду поняття людини.
Аналізується трансгуманізм не як футурологічна утопія, а як етична практика, що змінює фундаментальні засади взаємодії між тілом, технікою та моральністю. У статті вводяться поняття адаптивної суб’єктності, морального переналаштування й когнітивної модифікації в контексті міжзоряного існування. Окрему увагу приділено проблемі відтворення моральної спадковості в умовах радикальної зміни тілесності, а також розгляду форм кооперації між людськими та неантропоморфними агентами в автономних позаземних спільнотах.
Запропоновано критичну оцінку граничних сценаріїв: тілесної деконструкції, емуляції свідомості, створення алгоритмічних інстанцій з моральною відповідальністю. У фокусі перебувають не стільки технології, скільки онтологічні зсуви в уявленні про свободу, автономію та межі суб’єкта. Стаття формує підґрунтя для постгуманістичної етики, придатної до застосування в екстремальних умовах майбутнього, де базові поняття гуманізму втрачають свою очевидність.
Завантаження
Посилання
Horbatiuk, A. (2023). Phenomenon of Technoculture in the Context of Transhumanism: Interaction between Humanity and Technology. Culture and modernity: almanac, 2, 22–26. [in Ukrainian].
Stratonova, N. (2019). Moral and ethical problems of transhumanism. Human and Culture. Ostroh: Publishing House of the NaUOA. pp. 103–116. URL: https://eprints.oa.edu.ua/7993/1/9.pdf. [in Ukrainian].
Barad, K. (2020). Techno-Sapiens in a Networked Era: Ethics Beyond the Individual. Durham: Duke University Press.
Hayles, N. K. (1999). How We Became Posthuman: Virtual Bodies in Cybernetics, Literature, and Informatics. Chicago: University of Chicago Press.
Haraway, D. (1991). A Cyborg Manifesto: Science, Technology, and Socialist-Feminism in the Late Twentieth Century. Simians, Cyborgs and Women: The Reinvention of Nature. New York: Routledge, pp. 149–181.
Liao, M. (2019). Designing humans: A human rights approach. Bioethics, 33, 1, 98–104. https://doi.org/10.1111/bioe.12519
Metzinger, T. (2003). Being No One: The Self-Model Theory of Subjectivity. Cambridge, MA: MIT Press.
Parisi, L. (2013). Contagious Architecture: Computation, Aesthetics, and Space. Cambridge, MA : The MIT Press, 2013.
Roden, D. (2014). Posthuman Life: Philosophy at the Edge of the Human. London: Routledge.
Sandberg, A., Bostrom, N. (2008). Whole Brain Emulation: A Roadmap. Technical Report, 3, Future of Humanity Institute. Oxford: Oxford University. http://www.fhi.ox.ac.uk/reports/2008-3.pdf
Wallach, W., Allen, C. (2008). Moral Machines: Teaching Robots Right from Wrong. Oxford: Oxford University Press.
Wu, L., Chen, H. (2025). Ethical Challenges of Human–Machine Symbiosis in Brain–Computer Interfaces: Insights from Chinese Experts. Neuroethics, 18(2). http://dx.doi.org/10.1007/s12152-025-09602-8.
Zahurska, N. V. (2020). P. P. S. OBVERSION: IS A REAL HUMAN BEING WRITTEN?. The Journal of V. N. Karazin Kharkiv National University, Series Philosophy. Philosophical Peripeteias, (62), 8-14. https://doi.org/10.26565/2226-0994-2020-62-1
Авторське право (c) 2025 Володимир Олещенко
Цю роботу ліцензовано за Міжнародня ліцензія Creative Commons Attribution 4.0.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License 4.0 International (CC BY 4.0), котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
3.gif){kind=logo}
