ПРОСВІТНИЦТВО ЯК «НЕЗАВЕРШУВАНИЙ ПРОЄКТ» І УНІВЕРСИТЕТСЬКА ФІЛОСОФІЯ В УМОВАХ КРИЗИ ТА ВІЙНИ
Анотація
У статті запропонована ідея «незавершуваного просвітництва», яка передбачає перманентне творення рефлексивних структур обґрунтування норм і цінностей суспільства на основі метаінституції деліберативної демократії. Попри тлумаченню просвітництва як певного історичного етапу духовного розвитку суспільства (давньогрецького чи новоєвропейського), просвітництво тлумачиться як певний структурний елемент «зворотнього зв’язку» суспільства, що забезпечує його самопізнання, саморефлексію і самоконтроль. Складником тут постає громадський дискурс, що передбачає комунікативну, аксіологічну та політичну компетенції громадян, здатність і мужність публічно застосовувати ними свій розум і спільно з іншими людьми доходити згоди щодо розв’язання головних проблем суспільства. Ідея просвітництва важлива для визначення політесу модерного суспільства, свобідної особистості, модерних інституцій загалом, громадянського суспільства з його сферою публічності тощо. Ідея «незавершуваного просвітництва» передбачає перманентне творення рефлексивних інституцій суспільства. Просвітництво тлумачиться як певна інстанцію саморефлексії суспільства, як його структурний елемент, «конститутивний чинник», як критичне ставлення до самої рефлексії. Отже просвітництво є метаінституцією суспільства, його леґітимативною інстанцією, що спрямована на ствердження, виправдання, обґрунтування норм, цінностей, звичаїв, традицій та інституцій суспільства.
Завантаження
Посилання
Böhler, D. (2014). Responsibility for the Future from a Global Perspective. / Trans. from German, afterword, notes by Anatoly Yermolenko. Kyiv: Stylos. (In Ukrainian).
Böhler, D. (2017). Meditatios concerning our surrounding in conditions of external and internal threats. / Trans. from German by A. Yermolenko. Filosofska Dumka, 2, 54-56. (In Ukrainian).
Hösle, V. (2003). Moral Reflection and the Disintegration of Institutions. Towards the Dialectic of Enlightenment and Anti-Enlightenment. (pp. 52-67). Hösle. V Practical Philosophy in the Modern World. Kyiv: Libra. (In Ukrainian).
Round table discussion of “Filosofska Dumka” (Philosophical Thought) Enlightenment: history, culture, identity. (2017). Filosofska Dumka, 4, 6-46. (In Ukrainian).
Kultaieva, M. (2024). The enlightenment: Kant’s formula and modern narratives (second and third enlightenment): Speeches. Filosofska Dumka, (2), 100–104. (In Ukrainian).
Meyer-Abich, K.-M. (2004). Revolution for Nature: From the Environment to the Connatural World. Kyiv: Libra. (In Ukrainian).
Beck, U. (2007). Weltrisikogesellschaft. Auf der Suche nach der verlorenen Sicherheit. Frankfurt am Main: Suhrkamp.
Böhler, D. (2024). Unser Aufklärer Kant. Eine narrative, zuweilen diskursive Hommage als Hinführung. Berlin: Litt.
Diskursverantwortung in Krisen- und Kriegszeiten (2023). / Hrsg. von Dietrich Böhler, Harald Asel und Bernadette Herrmann. Erstes Bad Kissinger Symposion des Hans Jonas-Zentrums e.V. – 30 Jahre nach der Berliner Ehrenpromotion von Hans Jonas: 11. bis 13. Juni 2022. Bad Kissingen. Baden-Baden: Alber.
Habermas, J. (1981). Die Moderne – ein unvollendedes Projekt. Habermas J. Kleine politische Schriften. Frankfurt am Main: Suhrkamp.
Habermas, J. (2022). Ein neuer Strukturwandel der Öffentlichkeit und die deliberative Politik. Berlin: Suhrkamp.
Kant, I. (2004). Beantwortung der Frage: Was ist Aufklärung? Kant. Werke. Digitale Bibliothek. Sonderband. Berlin: Directmedia. (Kant I. Werke in zwölf Bänden. B.11. Herausgegeben von Wilhelm Weischedel. Frankfurt am Main: Suhrkamp, 1977. S.53-61.)
Kant, I. (2005). Der Streit der Fakultäten. Hamburg: Felix Meiner Verlag.
Kurreck, Jens. (2002). Die Pflicht zu wissen und das Recht auf Unwissen. Philosophieren aus dem Diskurs. Beiträge zur Diskurspragmatik. Hrsg. Burckhart H., Gronke H. Würzburg: Königshausen & Neumann. S.379-403.
Münch, R. (1995). Dynamik der Kommunikatonsgesellschaft. Frankfurt a. M.: Suhrkamp.
Münch, R. (1986). Die Kultur der Moderne. Frankfurt a. M. (Цит. за: Мeyer Th. Globalisierung und Menschenrechte / Zukunftsverantwortung in der Marktwirtschaft. In Memоriam Hans Jonas. Redaktion: Micha Werner. München: Lit, 2000).
Münch, R. (2009). Globale Eliten, lokale Autoritätan. Bildung und Wissenschaft unter dem Regime von PISA, McKinsey & Co. Frankfurt a. M.: Suhrkamp, 2009.
Raynaud, P., Bilyi, O., Boichenko, M., Garapon, A., Dobrodum, O., Yermolenko, A., Casanova, J.-C., Olander, J.-A., Proleev, S., Panych, O., & Finko, A. (2017). Europe: politics, law, democracy. Filosofska Dumka, (5), 6–44.
Schelsky, H. (1983). Politik und Publizität. Stuttgart: Degerloch.
Weizsäcker, Ernst Ulrich von, Anders Wijkman: Wir sind dran. (2017). Club of Rome: Der große Bericht. Gütersloher Verlagshaus. (Engl. Originaltitel «Come On!» Springer Verlag New York, 2018).
Weizsäcker, Ernst Ulrich von. (2018). Wir brauchen eine neue Aufklaerung. Deutschlandfunk kultur. 07.04.2018 / www.deutschlandfunkkultur.de › 50-jahre-club-of-rome-wir-brauchen-eine-neue-aufklaerung-100.html
Yermolenko, A. (2023). Mitverantwortung der Intellektuellen im Krieg Rußlands gegen die Ukraine. Diskursverantwortung in Krisen- und Kriegszeiten / Hrsg. von Dietrich Böhler, Harald Asel und Bernadette Herrmann. Erstes Bad Kissinger Symposion des Hans Jonas-Zentrums e.V. – 30 Jahre nach der Berliner Ehrenpromotion von Hans Jonas: 11. bis 13. Juni 2022. Bad Kissingen. Baden-Baden: Alber. S.54-60.
Zapf, W. (2016). Entwicklung und Sozialstruktur moderner Gesellschaft. H.Korte, B.Schäfers (Hrsg.). Einnführung in die Hauptbegriffe der Soziolgie. Opladen: Leske+Budrich. S.237-251.
Авторське право (c) 2025 Анатолій Єрмоленко
Цю роботу ліцензовано за Міжнародня ліцензія Creative Commons Attribution 4.0.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License 4.0 International (CC BY 4.0), котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
3.gif){kind=logo}
