ФЕНОМЕН СОЛІДАРНОСТІ В ПОСТПОЛІТИЧНОМУ КОНСЕНСУСІ
Анотація
Глибока трансформація всіх аспектів буття суспільства, що розпочалася в останній чверті минулого століття і триває донині, змінила практично всю структуру суспільних відносин, як у її морфологічному, так і змістовному планах. Соціальна солідарність представлена як динамічний і негарантований стан, що виникає в перебігу людської взаємодії та потребує постійної активності всіх учасників інтеракційного процесу. Основну інтеґративну роль відіграють спільна дія та її інтерпретації, близькість яких забезпечує консолідацію соціуму. Досліджено вплив солідарності на функцію відтворення соціальної системи на всіх її ієрархічних рівнях – від груп первинних соціальних практик до соціуму в цілому. Обґрунтовано, що стан або рівень соціальної солідарності в суспільстві визначає ступінь гармонійності його функціонування, і загалом визначає життєві шанси та перспективи цього суспільства. Зазначається, що редукція солідарності несе в собі загрозу соціальної дезінтеграції. Наголошується, що за нормального функціонування соціуму солідарність виступає об'єктом неослабної уваги, як з боку правлячої в суспільстві групи, в чиїх діях майже нероздільно присутні цілі відтворення суспільства і своєї влади, так і з боку інших соціальних інститутів, чия діяльність безпосередньо зумовлена рівнем консолідації та кооперації їхніх членів. З огляду на це, не можна вважати нормальним той стан суспільних відносин, за якого ані влада, ані інші інститути не виявляють достатньої заклопотаності стосовно ступеня консолідації соціального цілого. Показано, що в постполітичному консенсусі класова ідентичність постає як результат певного політичного жесту, політико-дискурсивного конструювання. Політико-дискурсивний аналіз визначається як незалежна, самостійна методологія, що дає змогу побачити в новому світлі такі традиційні об'єкти політичних досліджень, як популістські рухи та ідеології, масштабні соціальні конфлікти, абсолютизацію ідеології та ідеологізацію функціонування різних мов у суспільстві.
Завантаження
Посилання
Badiou, A. (2013). Rhapsody for the theatre (B. Bosteels, Trans.). London: Verso.
Balibar, E. (2023, December 13). Palestine, Ukraine and other wars of extermination: The local and the global [Lecture]. Bisan Lecture Series, Scientists for Palestine. https://aurdip.org/en/bisan-lecture-series-etienne-balibar-palestine-ukraine-and-other-wars-of-extermination-the-local-and-the-global/.
Brown, W. (2015). Undoing the demos: Neoliberalism’s stealth revolution. New York, NY: Zone Books.
Butler, J. (2015). Notes toward a performative theory of assembly. Cambridge, MA: Harvard University Press.
Cernat, M. (2023). Progressivism and war: Feminist discourse on the armed conflict in Ukraine. International Journal of Social and Educational Innovation, 10(19), 1–9.
Foucault, M. (2003). Abnormal: Lectures at the Collège de France, 1974–1975 (G. Burchell, Trans.). New York, NY: Picador.
Gago, V. (2020). Feminist international: How to change everything (L. Mason-Deese, Trans.). Verso.
Geiselberg, H. (Ed.). (2017). The great regression. Cambridge, UK: Polity.
Laclau, E., & Mouffe, C. (2001). Hegemony and socialist strategy: Towards a radical democratic politics. London; New York: Verso.
Levinas, E. (1969). Totality and infinity: An essay on exteriority (A. Lingis, Trans.). Pittsburgh, PA: Duquesne University Press.
O'Neill, O. (1996). Towards justice and virtue: A constructive account of practical reasoning. Cambridge, UK: Cambridge University Press.
Schmitt, C. (2004). Legality and legitimacy (J. Seitzer, Trans. & Ed.). Durham, NC: Duke University Press.
Virno, P. (2004). A grammar of the multitude: For an analysis of contemporary forms of life (I. Bertoletti, J. Cascaito, & A. Casson, Trans.). New York, NY: Semiotext(e).
White, J. (2023). In the long run: The future as a political idea. London, UK: Profile Books.
Žižek, S. (2023). Freedom: A disease without cure. London, New York, Oxford, New Delhi, Sydney: Bloomsbury Academic
Авторське право (c) 2025 Михайло Бейлін, Олександр Желтобородов
Цю роботу ліцензовано за Міжнародня ліцензія Creative Commons Attribution 4.0.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License 4.0 International (CC BY 4.0), котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
3.gif){kind=logo}
