ОНТОЛОГІЧНА ГРАМАТИКА МОВИ ЯК ПІДҐРУНТЯ ЖИТТЄТВОРЧОСТІ В ДОБУ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ
Анотація
Проаналізовано роль мови як онтологічного простору життєтворчості людини в умовах щораз більшої ролі штучного інтелекту (ШІ). Обґрунтовано поняття онтологічної граматики, що постає як концептуальний інструмент для дослідження взаємозв’язку між мовним буттям, когнітивною стратегією та культурною самореалізацією. Розглядається можливість існування єдиної онтологічної граматики, спільної для класичних, некласичних і посткласичних типів філософствування. Особливу увагу приділено холістичному виміру комунікативного простору, в якому мова виконує функцію носія життєтворчих сенсів. Зазначається, що онтологічна граматика холізму може слугувати дискурсивним вирішенням стратегії «природного» світоуявлення, зокрема в умовах нової технологічної епохи. Виявлено, що ШІ спричиняє виклики для онтологічної граматики, він функціонує як високотехнологічний інструмент симуляції мовлення, а не суб’єкт мислення. Стверджується, що моделі генерують тексти, але не створюють значення в сенсі інтенціонального акту. Штучний інтелект може бути засобом філософської гри, тестування концепцій, порівняння ідей, однак не є повноцінним учасником життєтворчості та філософського осмислення буття. Показано, що у постструктуралістській семіотиці зазнала критики структуралістська ідея пошуку мета-структури, універсального мета-коду. Натомість в еру високих технологій ШІ експлікація поняття коду переноситься з метафізичного й онтологічного вимірів у широкий контекст людської життєтворчості з широкими можливостями доступу до інформації та інтернет-комунікації. Зазначається проблема деконтекстуалізації, оскільки ШІ може оперувати текстами, не розрізняючи глибину ситуаційної релевантності, а контекст для ШІ – це лише лінійна пам’ять, а не багатовимірна ситуаційна структура. Має місце семантична інверсія, коли модель може генерувати фрази, які суперечать одна одній, або нести пусту когерентність, оскільки відсутні механізми семантичної перевірки. Помічено також невідповідність між інтенцією та висловлюванням, оскільки ШІ не має намірів, його мовлення ніколи не є актом комунікативної волі. Ці межі демонструють сутнісну розривність між мовленням ШІ та людською мовою, там, де людина вкладає сенс-бути як життєтворчість, ШІ лише моделює подібність до значення. Доведено, що цифрова ера організує простір для життєтворчості через мову, але водночас створює загрози для автентичності.
Завантаження
Посилання
Austin, J. L. (1975). How to Do Things with Words; ed. J. O. Urmson and Marina Sbisà. 2nd ed. Oxford: Clarendon Press.
Barthes, R. (2012). Mythologies; transl. from French Richard Howard and Annette Lavers. New York: Hill and Wang.
Bender, E. M., Koller, A. (2020). Climbing towards NLU: On Meaning, Form, and Understanding in the Age of Data, pp. 5185–5198. Proceedings of the 58th Annual Meeting of the Association for Computational Linguistics.
Bourdieu, P. (1977). Outline of a Theory of Practice; transl. from French Richard Nice. Cambridge: Cambridge University Press. (Cambridge Studies in Social Anthropology) .
Bostrom, N. (2014). Superintelligence: Paths, Dangers, Strategies. Oxford: Oxford University Press.
Butler, J. (2004). Undoing Gender. New York: Routledge.
Carnap, R. (1947). Meaning and Necessity: A Study in Semantics and Modal Logic. Chicago: University of Chicago Press.
Church, A. (1956). Introduction to Mathematical Logic. Princeton: Princeton University Press.
Dreyfus, H., Kelly, S. (2011). All Things Shining: Reading the Western Classics to Find Meaning in a Secular Age. New York: Free Press.
Floridi, L. (2014). The Fourth Revolution: How the Infosphere is Reshaping Human Reality. Oxford: Oxford University Press.
Foucault, M. (1980). Power/Knowledge: Selected Interviews and Other Writings, 1972–1977; ed. by Colin Gordon; transl. Colin Gordon, Leo Marshall, John Mepham, and Kate Soper. New York Pantheon Books.
Good, I. J. (1965). Speculations Concerning the First Ultraintelligent Machine. Advances in Computers. 1965. Vol. 6, pp. 31–88.
Searle, J. (1980). Minds, Brains, and Programs. Behavioral and Brain Sciences, 3, 3, 417–457.
Wittgenstein, L. (2009). Philosophical Investigations = Philosophische Untersuchungen; transl. German G. E. M. Anscombe; ed. P. M. S. Hacker, J. Schulte. 4th ed., revised. Oxford: Wiley-Blackwell.
Авторське право (c) 2025 Любов Карпець
Цю роботу ліцензовано за Міжнародня ліцензія Creative Commons Attribution 4.0.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License 4.0 International (CC BY 4.0), котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
3.gif){kind=logo}
