ЗДАТНІСТЬ СУДЖЕННЯ І PHRONESIS У ПРАКТИЧНІЙ ФІЛОСОФІЇ Г. АРЕНДТ

Анотація

Головною проблемою модерних універсалістських теорій практичної філософії є надання нормативним принципам та моральним судженням теоретичного обґрунтування, що уможливлює їхній загально обов’язковий та об’єктивно значущий характер. Труднощі, з якими стикаються такі проєкти, обумовлені відокремленням раціонального теоретизування від контекстів реального життя, тобто певним відривом теоретичного обґрунтування від практики. Вже звична для сучасної практичної філософії опозиція універсалізму і контекстуалізму сьогодні переосмислюється, з’являються теорії постметафізичного універсалізму, що центрують увагу зокрема на розробці останнього універсалістського проєкту дискурсивної етики в рамках критичної теорії «третьої хвилі». Метою статті є представлення етико-філософських ідей Г. Арендт як цікавої концепції поєднання кантівської теорії «здатності судження» і аристотелівського phronesis задля прояснення природи етико-морального судження. Його складність, наголошується в статті, полягає в поєднанні загального та окремого. Загальність судження, за Арендт, обґрунтовується в теорії «широти мислення» як здатності людей до спільної мови-дії. Чутливість до ситуації відбиває аристотелівське поняття phronesis. Під час аналізу арендтівського обґрунтування нормативних та етичних суджень, виявлено герменевтичний вектор її теорії, що надалі запозичується Ю. Габермасом і сучасними представниками критичної теорії. Особливу увагу приділено поняттю «публічності» як полю перетину теоретизування та практики. Визначено, що «публічність» у практичній філософії Арендт стає платформою реалізації спільної для всіх здатності до етично-морального міркування, що завжди необхідно орієнтуватися на рівень загальної людської ситуації. У підсумку оригінальна концепція Арендт розцінюється як шлях подолання опозиції універсалізму і контекстуалізму, що є актуальним у сучасному етико-філософському дискурсі.