ДОСВІД «СМЕРТІ ЛЮДИНИ» У СВІДЧЕННЯХ ЄВРОПЕЙСЬКОГО КІНО (М. ГАНЕКЕ)

  • Vira V. Limonchenko Дрогобицький державний педагогічний університет імені І. Франка; вул. Леся Курбаса, 2, Дрогобич, 82100 http://orcid.org/0000-0002-4770-7199
  • Maryana S. Halushchak Дрогобицький державний педагогічний університет імені І. Франка; вул. Леся Курбаса, 2, Дрогобич, 82100 http://orcid.org/0000-0002-5088-8701
Ключові слова: Ганеке, Ніцше, «смерть людини», Надлюдина, постлюдина, переоцінка цінностей, вина, совість

Анотація

Мета статті – розгортання філософеми «смерть людини» у кіноматографі М. Ганеке. Така постановка завдання обумовлена розумінням мистецтва як ґрунту філософії, що певною мірою проголошує вже Ніцше. Мистецтво надає такі засоби відношення до істини, які позбавлені жорсткої концептуалізації і працюють при оперті на свободу як автора, так і реципієнта, що є характерним для некласичного типу філософії. У ХХ–ХХІ столітті особлива турбота – усунення суб’єктивістських надмірних теоретизувань. При збереженні уваги до досвіду свідомості свій варіант уваги до дійсного смислу надає феноменологія з її установкою на редукцію надлишкових конструкцій та виявленням лику й голосу інтенціональної предметності. Якщо словесні мистецтва неодмінно тяжіють до вербалізованого судження, то кіно надає можливості цілісного візуального, слухового й смислового (логосного) сприймання. Новизна обумовлена таким підходом, коли звернення до кіно здійснюється в інтересах філософії: ми отримуємо можливість виходу в розширений досвід, уникаючи словесної транскрипції. Це надає можливості для здійснення філософської установки на критичне мислення у кантівському сенсі розуміння первинних засад, невидимих у буденній повсякденності. Ганеке вибудовує своє кіно як відкрите запитання без прямої відповіді, що має метою збудження розуму й свідомості глядача. Дієвим агентом розгортання подій постає моральний вимір особистісного життя – за Ганеке саме у цьому можна бачити основи людського буття, адже недієвість морально-етичного виміру усуває людське в людині, що й стає тотожнім смерті. Зацікавленість Ганеке істиною і суперечністю реалізуються як радикальне запитування щодо засад цивілізації, яке загострюється тоді, коли звичний порядок життя знищений і система цінностей не працює. Всупереч технократичним варіантам Надлюдини як постлюдини філософське кіно Ганеке повертає значущість особистісно-екзистенціальних етичних практик, які передбачають критико-аналітичне осмислення засад власного існування.

Завантаження

##plugins.generic.usageStats.noStats##

Біографії авторів

Vira V. Limonchenko, Дрогобицький державний педагогічний університет імені І. Франка; вул. Леся Курбаса, 2, Дрогобич, 82100

доктор філософських наук, професор кафедри філософії імені професора В. Г. Скотного

Maryana S. Halushchak, Дрогобицький державний педагогічний університет імені І. Франка; вул. Леся Курбаса, 2, Дрогобич, 82100

кандидат філософських наук, старший викладач кафедри філософії імені професора В. Г. Скотного

Посилання

/

Посилання

Опубліковано
2019-06-28
Цитовано
Як цитувати
Limonchenko, V. V., & Halushchak, M. S. (2019). ДОСВІД «СМЕРТІ ЛЮДИНИ» У СВІДЧЕННЯХ ЄВРОПЕЙСЬКОГО КІНО (М. ГАНЕКЕ). Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія «Філософія. Філософські перипетії», (60), 29-40. https://doi.org/10.26565/2226-0994-2019-60-4
Номер
Розділ
Статті