ДО РОЗУМІННЯ ПРИРОДИ КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ: ФІЛОСОФІЯ СЕРЦЯ

Анотація

В розвідці показано, що у ХХІ столітті критичне мислення виявляється необхідним як за мирного, так і за воєнного часу. Однак в Україні його стан наразі не можна визнати цілком задовільним. Тож, серед іншого, зберігає актуальність проблема: як забезпечити, щоб виховання і ефективне функціонування критичного мислення в нашій країні знайшло надійні підстави та набуло регулярності? Виходжу із припущення, що на шляху вирішення вказаної проблеми не достатньо обмежитись більш-менш поглибленим вивченням доробку світової думки і практики та буквальним повторенням того, що вдасться засвоїти. Слід прискіпливо переосмислити це засвоєне з огляду на доречні вітчизняні традиції й реалії сьогоденного буття, зробити його зрозумілішим і легшим до сприйняття широким загáлом через синтез із дотичними здобутками національного досвіду. Дане припущення визначає мою конкретну мету – з’ясувати, які питомі здобутки української філософської думки слід використати, аби посприяти коректному осягненню природи критичного мислення і, далі, належній організації його виховання. Задля досягнення цієї мети розглянуто актуальну в такому зв’язку спадщину нашого філософського генія – Григорія Сковороди, її коментування Дмитром Чижевським.

Аргументовано, що вітчизняна філософія серця, ключове для неї поняття «глибокого Серця» надає суттєву підставу коректного розуміння природи критичного мислення, організації його виховання. Свідоме критичне мислення не слід відривати од несвідомого, в термінах Сковороди і Чижевського – од «Серця», найглибшої в людині «безодні», яка породжує з себе і зумовлює собою, так би мовити, «поверхню» нашої психіки. Значною мірою саме в «глибокому Серці» формуються когнітивні й афективні диспозиції, які становлять необхідне підґрунтя виховання, засвоєння, регулярного плідного функціонування критичного мислення. Воно не ізольоване від впливу «Серця» і як витоку різноманітних емоцій, почуттів, що схоплюється, зокрема, у сучасному понятті турботливого мислення.

Виховання особи з мисленням вищого порядку, включаючи дійсне критичне мислення, ймовірніше досягне успіху тоді, коли розпочнитиметься не у виші або у старших класах школи, а щонайпізніше у дитсадку. Зміст і форму подання критичного мислення слід варіювати залежно від послідовних стадій: інтродукційної стадії, стадій практики та інтегрування, а також узагальненого переносу. Стверджується, що у межах останньої з них корисним є «схрещування» поширеного в Україні університетського курсу логіки і світового доробку у сфері критичного мислення.