ПЛЮРАЛІЗМ ТА АРГУМЕНТАЦІЯ У «НОВІЙ РИТОРИЦІ»
Анотація
В статті досліджується сучасна теорія аргументації, яка отримала назву як проєкт «нова риторика». Для аналізу використовується міждисциплінарний підхід з методологічним інструментарієм філософської гносеології, соціальної філософії, логіки, аксіології, тощо. Особлива увага приділяється логічним питанням сили аргументу, структур і методів міркування, контраргументування та істиннісного значення, пов’язаним з плюралістичним характером сучасної практики аргументації. З’ясовано, що сучасна теорія аргументації розвивається в руслі некласичної неформальної логіки, з залученням теорії критичного мислення. Висвітлюються її комунікативні характеристики, значення аудиторії, діалогічність та полілогічність комунікативних структур, спорідненість з плюралізмом як філософською «доктриною множинності». Плюралістичний підхід розглядається як альтернатива моністичному. Доведено, що в соціальній концепції аргументація постає особливою формою розуму, що використовується для розв’язання питань, які виникають на підставі конфліктуючих цінностей. Це передбачає переосмислення понять розуму та істини. Робиться висновок щодо відмінності демонстративного доведення від аргументації риторичного типу. Розум постає філософською конструкцією ідеальної аудиторії, яка заміщає універсальний розум і постає комунікативним розумом риторичного генезису. Моністична аргументація є формою раціонального міркування, тоді як плюралістична аргументація риторичного типу вимагає форми розумності. Розумність в комунікативному плані проявляється у контрастуючих формах критики або апології. Соціальна концепція аргументації як розумної форми на відміну від раціональної демонстрації керується принципом справедливості, який здійснюється за допомогою методу аналогії щодо ціннісних умов через прецеденти. На цьому ґрунтується відмінність сильного та слабкого аргументів. Сильний аргумент ‒ це така аргументаційна форма, що виникає в комунікації в плюралістичній ситуації та інерційно закріплюється соціальною практикою як прецедент справедливості, що свідчить про його розумність. Сильний аргумент формується на підставі соціальних цінностей. На противагу цьому, слабкий аргумент не ґрунтується на сталих цінностях, принципі справедливості, що означає його недостатню розумність та викликає недовіру в аудиторії. Отже, проєкт «нової риторики» є плюралістичною конструкцією соціальних типів розумності, що формуються аудиторією в комунікативних ситуаціях в процесі риторичної аргументації.
Завантаження
Посилання
Aristotle. On rhetoric: A theory of civic discourse (2007). 2nd ed., trans. George A. Kennedy. Oxford: Oxford University Press.
Blair, J. (2004). Argument and Its Uses. Informal Logic. 24, 2, 137–151. DOI: https://doi.org/10.22329/il.v24i2.2140.
Bolduc, M., Frank, D. A. (2023). The intellectual and cultural origins of Chaïm Perelman and Lucie Olbrechts-Tyteca’s new rhetoric project: Commentaries on and translations of seven foundational articles, 1933‒1958. Leiden: Brill. DOI: https://doi.org/10.1163/9789004537439.
Eemeren, F. H. van. (2018). Argumentation Theory: A Pragma Dialectical Perspective. Argumentation Library series. Springer Nature Switzerland AG Cham. 33, 102‒199.
Geraets, Th. F. (1979.) Rationality to-day / La rationalité aujourd’hui. Ottawa: The University of Ottawa Press.
Hample, D. (2021). Local Theories of Argument. New York: Routledge. DOI: https://doi.org/10.4324/9781003149026.
Khomenko, I., Shramko, Ya. (2021). Logic and philosophy: facets of interaction. Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. Philosophy. 1(4), 14–23. DOI: https://doi.org/10.17721/2523-4064.2021/4-2/12 (In Ukrainian).
Kock, Ch., Lantz, M. (2023). Rhetorical Argumentation: The Copengagen School. The University of Windsor’s Digital Press. Windsor Studies in Argumentation. DOI: https://doi.org/10.22329/wsia.13.2023.
Lewiński, M., Aakhus, M. (2023). Argumentation in complex communication: managing disagreement in a polylogue. Cambridge: Cambridge University Press. DOI: https://doi.org/10.1017/9781009274364.
Mamalui, O. O. (1996). Ends without an end, or the situation of «post(not enough)modernity». Post Methodology. 1(11), 2‒3. (In Ukrainian).
Perelman, Ch. (1979a). Reflections on practical reason. The new rhetoric and the humanities: Essays on rhetoric and its applications. Dordrecht: D. Reidel Publishing Company. 124‒133. DOI: https://doi.org/10.1007/978-94-009-9482-9_12.
Perelman, Ch. (1979b). The philosophy of pluralism and the new rhetoric. The new rhetoric and the humanities: Essays on rhetoric and its applications. Dordrecht: D. Reidel Publishing Company. 62‒72. DOI: https://doi.org/10.1007/978-94-009-9482-9_4.
Perelman, Ch., Olbrechts-Tyteca L. (1969). The new rhetoric: A treatise on argumentation. Trans. J. Wilkinson and P. Weaver. Notre Dame: University of Notre Dame Press.
Scott, B. D. (2024). What makes an argument strong? Contastivism in the new rhetoric. Informal logic. 44, 1, 19‒43. DOI: https://doi.org/10.22329/il.v44i1.8222.
Shcherbyna, O. (2013). Philosophy of logic, philosophical logic, argumentation. Philosophical thought. 5, 103–112. 2024.21.02. http://jnas.nbuv.gov.ua/article/UJRN-0000633296 (In Ukrainian).
Tindale, Ch. W. (2021). The anthropology of argument: Cultural foundations of rhetoric and reason. New York: Routledge. DOI: https://doi.org/10.4324/9781003107637.
Yurkevych, O. M. (2021). Rationality of argumentation: logical rules and meanings. Bulletin of the Yaroslav Mudry National Law University. Series: Philosophy, philosophy of law, sociology, political science. 1(48), 70–81. DOI: https://doi.org/10.21564/2075-7190.48.224759 (In Ukrainian).
Yurkevych, O. M., Pavlenko Zh. O., Trofymenko V. A. (2021). History of the development of hermeneutic logic. Revista Notas Históricas y Geográficas. 26, 1–28.
Авторське право (c) 2024 Олена Юркевич
Цю роботу ліцензовано за Міжнародня ліцензія Creative Commons Attribution 4.0.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License 4.0 International (CC BY 4.0), котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).