ПЕРСПЕКТИВА ТРАНСГУМАНІЗМУ: КОНЦЕПЦІЇ ПОСТЛЮДИНИ
Анотація
Стаття присвячена аналізу розвитку трансгуманістичних ідей у концепціях постлюдини. Розкривається поняття постлюдини як можливого стану й стадії розвитку людства поза поточними біологічними й культурними обмеженнями. Здійснюється критичний аналіз різних шляхів і перспектив еволюції людини, що визначаються технологічним прогресом, що запропоновані в працях провідних дослідників трансгуманізму. Визначається як людство може використовувати передові технології, щоб подолати свою біологічну обмеженість. Постлюдина розглядається як наступний щабель еволюції людини з посиленням когнітивних та фізичних здібностей, дизайнером яких буде сама ж людина. Розглядаючи різні шляхи до постлюдини, як от: біотехнологічна революція, кіборгізація, створення суперінтелекту чи досягнення технологічної сингулярності, такі філософи, як Френсіс Фукуяма, Кріс Грей, Нік Бостром, Рей Курцвейл звертають увагу на перспективу втілення постлюдини як наступної стадії розвитку людства. Проте технологічний прогрес може викликати й певні ризики щодо майбутнього існування тієї-таки постлюдини. Основні ризики – це втрата людської ідентичності, зростання соціальної нерівності, непередбачувані наслідки генетичної модифікації, некерованість трансгуманістичних технологій тощо. Крім того, в статті розглянуто реальні зміни у сфері культури й політики, що стосуються контролю над розвитком постлюдини й мінімізації потенційних негативних наслідків. Візії майбутнього постлюдини, хоч і є різними, вказують на низку важливих питань, ключовим з яких є питання: «Як ми можемо зберегти наші людські цінності в світі, де технологія перетворює нас?». Відтак, хоч ми і не можемо зупинити процес еволюціонування людини до постлюдини, ми можемо й маємо активно корегувати цей процес, досліджуючи й направляючи його в соціально відповідальний та етичний спосіб. Неодмінно необхідно регулювати технологічну еволюцію, оскільки втручання в біологічну природу людини не має призвести до негативних наслідків
Завантаження
Посилання
Bostrom, N. (2003). The Transhumanist FAQ. A General Introduction. Oxford: World Transhumanist Association.
Bostrom, N. (2003). Transhumanist Values. Ethical Issues for the 21st Century / ed. Frederick Adams. Philosophical Documentation. Center Press. URL: https://nickbostrom.com/ethics/values.
Bostrom, N. (2020). Superintelligence. Strategies and dangers of the development of intelligent machines. Kyiv: Nash format.
Fukuyama, F. (2002). Our Posthuman Future: Consequences of the Biotechnology Revolution. New York: Farrar, Straus & Giroux.
Gumilang L., Retnaningdyah P. (2022). Being Posthuman Through Biopolitics in Neal Shusterman’s Unwind. TELL: Teaching of English Language and Literature Journal, 10, 1, April. https://doi.org/10.30651/tell.v10i1.8932
Gray, C. H. (2001). Cyborg Citizen Politics in the Posthuman Age. London: Routledge.
Kurzweil, R. (2005). The Singularity is Near: When Humans Transcended Biology. New York: Viking.
Pylypenko, S. G. (2020). Human in the era of technological shifts: in search of support / Svitlana Hryhorivna Pylypenko. // The Journal of V.N.Karazin Kharkiv National University. Series: Theory of Culture and Philosophy of Science, 61. 81–89. https://doi.org/10.26565/2306-6687-2020-61-09
The Ethics of Human Enhancement: Understanding the Debate (2016). / Ed. St. Clarke, J. Savulescu, C.A.J. Coady, A. Giubilini, S. Sanyal. Oxford: Oxford University Press.
Авторське право (c) 2023 Тетяна Кісельова
Цю роботу ліцензовано за Міжнародня ліцензія Creative Commons Attribution 4.0.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License 4.0 International (CC BY 4.0), котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).