УКРАЇНОМОВНИЙ ПРОЄКТ УКРАЇНСЬКОЇ ФІЛОСОФІЇ І ЇЇ «ЛЕКСИКОН НЕПЕРЕКЛАДНОСТЕЙ»
Анотація
Розглянуті в статті ілюстрації перекладу «неперекладностей» доводять ту ідею, що вони є не незручністю, а формою збагачення філософії, яка форматує лінію свого кумулятивного розвитку через продукування концептів (Ж. Дельоз, Ф. Ґваттарі «Що таке філософія?») як способу буття сучасної філософії. Концепт визначає не лише традиція і вміння користуватись «лексиконом неперекладностей», а й мова, культурні та політичні контексти. Нами обґрунтована теза, що формат концепту демонтує ідею такої філософії, яка здатна розмовляти тільки універсальними мовами і підкреслює важливість локальних філософій, до яких належить українська. Такі важливості проявляються в тому, що національні філософії демонструють локальні особливості філософії європейської; є трансформацією і апробацією її ідей в національних контекстах; творять той «лексикон неперекладностей», оволодіння яким навчає філософію говорити національними мовами; національна мова набуває здатності стати засобом вираження філософських ідей (Д. Чижевський, О. Потебня); «лексикон неперекладностей» модифікується домінуючими в часі цінностями, уособленими в менталітеті та культурі народу.
Наведені в тексті історичні приклади й аналогії об’єктивної знакової фіксації перекладу філософських термінів національними мовами дозволяють з’ясувати опції лінгвістичних передумов філософських теорій, виражених національними мовами, є аргументом проти одномовності філософії. Сучасний переклад «неперекладностей» працює в межах епістемологічного поля філософії мови, переносячи центр уваги з мовного коду на дискурс; останній не є необхідною умовою осмислення мови, а є джерелом руйнування комунікації чи випрацювання тих правил, слідування яким роблять комунікацію ефективною. Відмовившись від універсалістського підходу та зосередившись на національних стратегіях, ми розглядаємо мову як першоджерело, яке «тисне» на філософа, а значить передбачає критику традиційних лінгвістичних уявлень про мову. Тема є в тренді концепцій культурного імперіалізму, який з початком агресії Росії проти України став фактом буття українців, а українська мова перетворилась на зброю опертя цій агресії.
Завантаження
Посилання
Adamson, P. (2019). Classic philosophy meets Arabic language. Asymptote. Retrieved from: https://www.asymptotejournal.com/blog/2019/03/21/classic-philosophy-meets-arabic-language-a-dialogue-with-prof-peter-adamson/
Bart, R. (1972). Mythologies. New York: Farrar, Straus and Giroux.
Basson, A. H., & O’Connor, D. J. (1947). Language and philosophy: Some suggestions for an empirical approach. Philosophy (London, England), 22(81), 49–65. DOI: https://doi.org/10.1017/S0031819100023329 [Google Scholar]
Benveniste, É. (1966). Problèmes de linguistique Générale. Paris: Gallimard.
Cassin, Barbara (Ed.). (2009). European dictionary of philosophies: a lexicon of untranslatables. Vol. 1. Kyiv: Dukh i litera. (in Ukrainian).
Chyzhevsky, D. I. (1992). Essays on the history of philosophy in Ukraine. Kyiv: Orii pry UKSP «Kobza». (in Ukrainian).
Cicero. (1914). De finibus bonorum et malorum (H. Rackham, Trans.). London: Heinemann.
Crane, Tim. (2015). The philosophy of translation. Times Literary Supplement. Retrieved from: https://www.the-tls.co.uk/articles/the-philosophy-of-translation/
Deleuze, G.; Guattari, F. (1996). What Is Philosophy? New York: Columbia University Press.
Diagne, S. B. (2013). On the postcolonial and the universal? Rue Descartes, 78(2), 7–18. DOI: https://doi.org/10.3917/rdes.078.0007
Durant, W. (1994). Caesar and Christ: A History of Roman Civilization and of Christianity from their Beginnings to A.D. 325. New York: Fine Communications.
Eco, U. (1989). The Open Work. Cambridge: Harvard University Press.
Horskyi, V. S. (1993). Essays on the history of the philosophical culture of Kyivan Rus. Kyiv: Naukova dumka. (in Ukrainian).
Kahn, C. H. (1973). The verb ‘be’ in ancient Greek. Dordrecht: D. Reidel.
Konyskyi, H. (1990). Moral philosophy, or Ethics (Preface). Philosophical works. In 2 vol., 1, pp. 365–385. Kyiv: Naukova dumka. (in Ukrainian).
Lévy, C. (2021). Cicero and the creation of a Latin philosophical vocabulary, pp. 71–87. The Cambridge companion to Cicero’s philosophy. New York: Cambridge University Press. https://doi.org/10.1017/9781108241649.007
Nichyk, V. M., Lytvynov, V. D., Stratii, Ya. V. (1990). Humanist and reformation ideas in Ukraine. Kyiv: Naukova dumka. (in Ukrainian).
Potebnja, O. O. (1976). Language and nationality. Aesthetics and poetics. Moscow: Iskusstvo. (in Russian).
Potebnja, O. O. (1993). Thought and language. Kyiv: SINTO. (in Russian).
Potebnja, O. O. (1995). From notes on the theory of literature. Kharkiv. P.147–149. (in Russian).
Rée, J. (2019). Witcraft: The invention of philosophy in English. New Haven, London: Yale University Press.
Sapir, E. (1924). The grammarian and his language. American Mercury, 1, 149–155.
Suetonius Tranquillus, C. (2004). The Lives of The Twelve Caesars. Kessinger Publishing, LLC.
Sumner, C. (1986). The source of African philosophy: The Ethiopian philosophy of man. Stuttgart: Franz Steiner Verlag.
Tatarkiewicz, W. (1988). Historia filozofii. T. 1. Filozofia starozytna i sredniowieczna. Warszawa: Panstwowe Wydawnictwo Naukowe.
Trubetzkoy, N. S. (1995). The tower of Babel and the confusion of languages. Hystory. Culture. Language. Moscow: Progress-univers. (in Russian).
Ushkalov, L. V. (2001). Ukrainian baroque thinking about God. Seven studies about Hryhorii Skovoroda. Kharkiv: Akta. (in Ukrainian).
Авторське право (c) 2023 Надія Корабльова , Ганна Чміль
Цю роботу ліцензовано за Міжнародня ліцензія Creative Commons Attribution 4.0.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License 4.0 International (CC BY 4.0), котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
3.gif){kind=logo}
