ФІЛОСОФІЯ ТА ПСИХОЛОГІЯ ДЖЕЙМСА МІЛЛЯ (1773–1836) В ІНТЕРПРЕТАЦІЇ ФЕДОРА ЗЕЛЕНОГОРСЬКОГО (1839–1908)

  • Volodymyr O. Abashnik Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна; майдан Свободи, 6, Харків, 61022 https://orcid.org/0000-0002-2584-5929
Ключові слова: Федір Зеленогорський, харківська університетська філософія, Джеймс Мілль, філософія, психологія, утилітаризм

Анотація

Стаття присвячена малодослідженому питанню критичної інтерпретації філософської та психологічної позиції представника шотландської традиції Джеймса Мілля (1773–1836) в університетській філософії, зокрема у творах харківського професора Федора Зеленогорського (1839–1908). Спочатку тут вказано на основні етапи наукового та творчого шляху Федора Зеленогорського, зокрема на його навчання в Казанській духовній академії (1862–1864) і на історико-філологічному факультеті Казанського університету (1864–1868). Далі акцентовано увагу на його науковому стажуванні в 1871–1873 рр. в університетах Німеччини та Швейцарії, де він слухав лекції у таких відомих професорів, як Моріц Дробіш (Ляйпціг), Едуард Целлер (Гейдельберг), Фрідріх Альберт Ланге (Цюрих та Марбург), який був автором праці «Історія матеріалізму та критика його значення в сучасності» (1866). Потім вказано на особливості викладання та публікацій Ф. О. Зеленогорського під час його «Харківського періоду» (1874–1908), де він був спочатку приват-доцентом, потім екстраординарним і ординарним професором філософії. Праці Федора Зеленогорського цього періоду охоплювали три напрямки: 1) антична філософія (Сократ, Платон, Аристотель, Аристип Кіренський); 2) історико-філософські праці з харківської університетської та української філософії (Й. Б. Шад, А. І. Дудрович, М. М. Протопопов, Г. С. Сковорода та ін.); 3) логіка, психологія, педагогіка. Серед публікацій останньої групи важливу роль відігравала його докторська дисертація «Про математичний, метафізичний, індуктивний та критичний методи дослідження та доказу» (1877). Важливою працею Федора Зеленогорського була його монографія «Нарис розвитку психології від Декарта до теперішнього часу» (Харків, 1885). Тут він проаналізував відповідні позиції відомих філософів (Декарт, Гоббс, Спіноза, Берклі, Ляйбніц, Локк, Джон Стюарт Мілль), а також менш відомих мислителів (Гліссон, Бонне, Джеймс Мілль). Важливе місце в цьому аналізі посідає критична інтерпретація психологічних поглядів Джеймса Мілля в його двохтомній роботі «Аналіз феноменів людського духу» (1829, 2-е вид. 1869). На думку Федора Зеленогорського, ключову роль відіграла ІІІ глава цього твору під назвою «Асоціації ідей», де Джеймс Мілль виступив як представник напрямку асоціативної психології (Давид Гартлі, Томас Браун, Й. Ф. Гербарт, Джон Стюарт Мілль). Також харківський філософ вказав на заслуги Джеймса Мілля при розробці закону причинності у главі «XXIV. Воля» названого твору. Водночас важливою заслугою Федора Зеленогорського була популяризація ідей цього шотландського філософа та психолога, зокрема й завдяки перекладу з англійської мови витягів з названої праці.

Завантаження

Дані завантаження ще не доступні.

Біографія автора

Volodymyr O. Abashnik, Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна; майдан Свободи, 6, Харків, 61022

Доктор філософських наук, професор кафедри теоретичної і практичної філософії імені професора Й. Б. Шада

Посилання

/

Посилання

Опубліковано
2020-06-30
Цитовано
0 статей
Як цитувати
Abashnik, V. (2020). ФІЛОСОФІЯ ТА ПСИХОЛОГІЯ ДЖЕЙМСА МІЛЛЯ (1773–1836) В ІНТЕРПРЕТАЦІЇ ФЕДОРА ЗЕЛЕНОГОРСЬКОГО (1839–1908). Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія «Філософія. Філософські перипетії», (62), 90-98. https://doi.org/10.26565/2226-0994-2020-62-10
Номер
Розділ
Статті