АКТУАЛЬНІ БУТТЄВІ ПИТАННЯ ДОБИ БАРОКО В НАРОДНОПІСЕННІЙ СПАДЩИНІ (НА ОСНОВІ ЗБІРНИКА Ж. ПАУЛІ «PIEŚNI LUDU RUSKIEGO W GALICYI»)

Анотація

У статті розглянуто особливості змісту народних пісень зі збірника польського фольклориста Ж. Паулі «Pieśni ludu ruskiego w Galicyi». Шляхом аналізу пісенних текстів було виявлено головні загальні та суб’єктивні проблеми й питання, що порушувалися українською спільнотою з другої половини XVII-го та у XVIII століттях. Кожна з цих проблем, актуальних і злободенних для українців барокової доби, отримувала специфічний світоглядний відгук, репрезентований у піснях досить яскраво. Тому загальносуспільні й особисті буттєві питання, такі, як козаччина й військова повинність, свобода волі, самотність і пошуки щастя, розглянуті саме з точки зору специфіки вияву світоглядних уявлень. У статті послідовно проаналізовано різні тематичні групи народних пісень. Обґрунтовано, що кожна група текстів виражає специфічні світоглядні установки сприйняття конкретних суспільних і особистих буттєвих ситуацій та явищ. Як показав аналіз пісенних текстів, в історичних піснях і думах, що відображають соціальну проблематику, ситуації сприймаються з погляду культу вояцької сили й свободи. У жовнірських і солдатських піснях виявлено, окрім цілком природніх виразів туги, журби й плачу, відчуття трагічної залежності та соціальної незахищеності. Незважаючи на те, що народні пісні постають як колективний духовний витвір, у них порушено й найглибші суб’єктивні питання. Низка текстів суб’єктивованого змісту засвідчує світоглядне сприйняття особистих буттєвих питань, зокрема свободи вибору та особистої свободи. Знаходимо у текстах і відгук на проблему самотності, що висвітлюється як надзвичайно скрутна життєва обставина; місця у світі, осмислення якого виражене через усвідомлення власної мізерності та покинутості; щастя, обмірковане через песимістичне розуміння марності його пошуку. Одним із архетипних утворень українського світогляду є осмислення сили долі й фортуни, що теж знайшло вияв у окремих народнопісенних текстах. У них віра в беззаперечне верховенство долі поєднується з раціональним сумнівом, виражаючи химерний дуалізм барокового світогляду.