ДОСВІД «СМЕРТІ ЛЮДИНИ» У СВІДЧЕННЯХ ЄВРОПЕЙСЬКОГО КІНО (М. ГАНЕКЕ)

  • Vira V. Limonchenko Дрогобицький державний педагогічний університет імені І. Франка; вул. Леся Курбаса, 2, Дрогобич, 82100 http://orcid.org/0000-0002-4770-7199
  • Maryana S. Halushchak Дрогобицький державний педагогічний університет імені І. Франка; вул. Леся Курбаса, 2, Дрогобич, 82100 http://orcid.org/0000-0002-5088-8701
DOI: https://doi.org/10.26565/2226-0994-2019-60-4
Ключові слова: Ганеке, Ніцше, «смерть людини», Надлюдина, постлюдина, переоцінка цінностей, вина, совість

Анотація

Мета статті – розгортання філософеми «смерть людини» у кіноматографі М. Ганеке. Така постановка завдання обумовлена розумінням мистецтва як ґрунту філософії, що певною мірою проголошує вже Ніцше. Мистецтво надає такі засоби відношення до істини, які позбавлені жорсткої концептуалізації і працюють при оперті на свободу як автора, так і реципієнта, що є характерним для некласичного типу філософії. У ХХ–ХХІ столітті особлива турбота – усунення суб’єктивістських надмірних теоретизувань. При збереженні уваги до досвіду свідомості свій варіант уваги до дійсного смислу надає феноменологія з її установкою на редукцію надлишкових конструкцій та виявленням лику й голосу інтенціональної предметності. Якщо словесні мистецтва неодмінно тяжіють до вербалізованого судження, то кіно надає можливості цілісного візуального, слухового й смислового (логосного) сприймання. Новизна обумовлена таким підходом, коли звернення до кіно здійснюється в інтересах філософії: ми отримуємо можливість виходу в розширений досвід, уникаючи словесної транскрипції. Це надає можливості для здійснення філософської установки на критичне мислення у кантівському сенсі розуміння первинних засад, невидимих у буденній повсякденності. Ганеке вибудовує своє кіно як відкрите запитання без прямої відповіді, що має метою збудження розуму й свідомості глядача. Дієвим агентом розгортання подій постає моральний вимір особистісного життя – за Ганеке саме у цьому можна бачити основи людського буття, адже недієвість морально-етичного виміру усуває людське в людині, що й стає тотожнім смерті. Зацікавленість Ганеке істиною і суперечністю реалізуються як радикальне запитування щодо засад цивілізації, яке загострюється тоді, коли звичний порядок життя знищений і система цінностей не працює. Всупереч технократичним варіантам Надлюдини як постлюдини філософське кіно Ганеке повертає значущість особистісно-екзистенціальних етичних практик, які передбачають критико-аналітичне осмислення засад власного існування.

Завантаження

Біографії авторів

Vira V. Limonchenko, Дрогобицький державний педагогічний університет імені І. Франка; вул. Леся Курбаса, 2, Дрогобич, 82100

доктор філософських наук, професор кафедри філософії імені професора В. Г. Скотного

Maryana S. Halushchak, Дрогобицький державний педагогічний університет імені І. Франка; вул. Леся Курбаса, 2, Дрогобич, 82100

кандидат філософських наук, старший викладач кафедри філософії імені професора В. Г. Скотного

Посилання

/

Посилання

Abdullaeva, Z. (2012, June). Authenticist. “Amour”, Directed by Michael Haneke. Iskusstvo Kino – The Art of Cinema, 6. Retrieved from http://old.kinoart.ru/archive/2012/06/autentist-lyubov-rezhisser-mikhael-khaneke. (In Russian).

Allison, D. B. (2001). Reading the New Nietzsche: The Birth of Tragedy, The Gay Science, Thus Spoke Zarathustra, and On the Genealogy of Morals. Rowman & Littlefield.

Amaro, R. (2019). Michael Haneke. Biography. Retrieved from https://www.imdb.com/name/nm0359734/bio.

Aristotle. Topics. (M. I. Itkin, Trans.). In Aristotle, The Collected writings in 4 Vol. (Vol. 2). Moscow: Mysl, 1976. (In Russian).

Babich, B. E. (2009). A Philosophical Shock: Foucault Reading Nietzsche, Reading Heidegger. In C. G. Prado (Ed.), Foucault’s Legacy (рр. 19–41). London: Continuum.

Babich, B. E. (2016). Reading Nietzsche’s The Birth of Tragedy. New Nietzsche Studies, 1/2 (10). doi: https://doi.org/10.5840/newnietzsche2016101/21.

Babich, B. E. (2017). Nietzsche’s Post-Human Imperative: On the “All-too-Human” Dream of Transhumanism. In Yu. Tuncel (Ed.), Nietzsche and Transhumanism: Precursor or Enemy? (рр. 101–132). Cambridge Scholars Publishing.

Ben-Zvi, O. (2017, September). Why Should We Care About Nietzsche’s ‘Higher Men’? European Journal of Philosophy, 3 (25). Retrieved from http://www.academia.edu/27764472/Why_Should_We_Care_About_Nietzsches_Higher_Men.

Cohen, T., Colebrook C., & Miller, J. H. (2016). Twilight of the Anthropocene Idols. London: Open Humanities Press.

Daniels, P. R. (2013). Nietzsche and The Birth of Tragedy. Durham: Acumen.

Deljoz, Zh. (2019). About the Death of Man and The Superman. (V. V. Zelenskaja, Trans.). Retrieved from http://www.gumer.info/bogoslov_Buks/Philos/Delez/sm_chel.php.т. (Original work published 1986). (In Russian).

Ferencz-Flatz, Ch., & Hanich, J. (2016). Editors’ Introduction: What is Film Phenomenology? Studia Phaenomenologica, 16 (Film and Phenomenology), 11–61. doi: https://doi.org/10.5840/studphaen2016161.

Grundmann, R. (Ed.). (2010). A Companion to Michael Haneke. Wiley-Blackwell. doi: https://doi.org/10.1002/9781444320602.

Habermas, J. (2002). Future of Human Nature. (M. L. Khorkov, Trans.). Moscow: Ves Mir. (In Russian).

Haneke, M. (1999). Violence Should not be Pleasant to Use (Richard Falcon Talks and Comments). (V. Malahov, Trans.). Iskusstvo kino – The Art of Cinema, 9, 111–115. (In Russian).

Hegel, G. W. F. (1994). Lectures on the History of Philosophy (Book 2). (B. Stolyner, Trans.). Saint-Petersburg: Nauka. (In Russian).

Heidegger, M. (2008). The End of Philosophy and the Task of Thinking. (D. V. Smirnov, Trans.). Vox, 5. Retrieved from https://vox-journal.org/content/vox5haidegger.pdf. (Original work published 1964). (In Russian).

Limonchenko, V. V. (2014b, Summer-Autumn). Philosophy and Music. Humanitarnyi Zhurnal – Humanitarian Journal, 3–4. Dnipro: National Mining University Press, 2014, 100–109. (In Russian).

Limonchenko, V. V. (2014a). The Experience of Philosophical Analysis of Anthropological Discourse in Orthodoxy (Monograph). Drogobich: Publishing Department of Drohobych State Pedagogical University named after Ivan Franko. (In Russian).

Loeb, P. S. (2017). Nietzsche’s Transhumanism. In Yu. Tuncel (Ed.), Nietzsche and Transhumanism: Precursor or Enemy? (pp. 83–100). Cambridge Scholars Publishing.

Michael Haneke: Family Is Hell and So Is the World. (2005b). (E. Kuzmina, Trans.). Retrieved from http://cinema-translations.blogspot.com/2008/03. (In Russian).

Michael Haneke: genre cinema – false. Interview. (2005a, May 30). New Newspaper. Retrieved from https://www.novayagazeta.ru/articles/2005/05/30/25462-mihael-haneke-zhanrovoe-kino-lzhivo. (In Russian).

Michael Haneke: The Bearded Prophet (2001). (Kuzmina, Trans.). Retrieved from http://cinema-translations.blogspot.com/2009/06/michael-haneke-bearded-prophet-2001.html. (In Russian).

Nietzsche, F. (1993). Thus Spoke Zarathustra. (A. Onishko, Trans.). Kyiv: Osnovy. (In Ukranian).

Plahov, A. (2016). Directors of the Present. In 2 Volumes (Vol. 2. Radicals and Minimalists). Saint-Petersburg: Palmira. (In Russian).

Riker P. (2004). Memory, History, Oblivion. (I. I. Blauberh, I. S. Vdovyna, O. I. Machulskaia, H. M. Tavryzia, Trans.). Moscow: Publishing House of Humanities. (In Russian).

Sorgner, St. L. (2009, March). Nietzsche, the Overhuman, and Transhumanism. Journal of Evolution and Technology, 1 (20), 29–42. Retrieved from: http://jetpress.org/v20/sorgner.htm.

Tesse, Zh.-F. (2013, February 23). Hurts, Hurts, Hurts. (E. Kalinina, Trans.). Retrieved from https://seance.ru/blog/chtenie/haneke_cahiers. (In Russian).

Tongeren, P. van. (2018). Friedrich Nietzsche and European Nihilism. Cambridge: Scholars Publishing. doi: https://doi.org/10.5840/ipq2018584119.

Ungureanu, C. (2014). Sacrifice, Violence and the Limits of Moral Representation in Haneke’s Caché. Angelaki. Journal of the Theoretical Humanities, 19 (4), 51–63. doi: http://dx.doi.org/10.1080/0969725X.2014.984435.

Wheatley, C. (2009). Michael Haneke’s Cinema: The Ethic of the Image. New York, London: Berghahn Books.

Опубліковано
2019-06-28
Цитовано
Як цитувати
Limonchenko, V. V., & Halushchak, M. S. (2019). ДОСВІД «СМЕРТІ ЛЮДИНИ» У СВІДЧЕННЯХ ЄВРОПЕЙСЬКОГО КІНО (М. ГАНЕКЕ). Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія «Філософія. Філософські перипетії», (60), 29-40. https://doi.org/10.26565/2226-0994-2019-60-4
Номер
№ 60 (2019)
Розділ
Статті

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:

  1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License 4.0 International (CC BY 4.0), котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
  2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
  3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).