ІНТЕРПРЕТАЦІЯ, РОЗУМІННЯ, ДОБРОЧЕСНІСТЬ: ГЕРМЕНЕВТИЧНІ АСПЕКТИ ДИСКУРСИВНОЇ ЕТИКИ К.-О. АПЕЛЯ
Анотація
Стрімкий розвиток сучасного світу швидко множить дискусійні «локуси» всередині етичної проблематики, не дозволяючи припинити вже звичну з ХХ століття суперечку етичного «універсалізму» та етичної «локальності» (або ж – «ситуативності»). Отже, практична філософія є тією сферою, яка наразі чи не найперша вимагає інтенсифікації високоякісної теоретичної роботи. Ця інтенсифікація має відбуватися завдяки продуктивному поеднанню етичних досліджень з тими можливостями, які надають інші філософські напрями (зокрема й герменевтика). Проте сьогодні є актуальною також і необхідність знаходження теоретико-методологічних моделей, у межах яких сама традиційна герменевтика знаходила б надійний ґрунт, що дозволяв би їй витримувати темп сучасного наукового розвитку та зберігати водночас власну специфіку та філософську вкоріненість. Цій вимозі якнайкраще відповідає теорія К.-О. Апеля. У складних історичних умовах сучасності дискурсивна етика К.-О. Апеля є унікальною та ефективною завдяки тому, що вона надає універсальні етичні орієнтири, які ґрунтуються на розумних принципах порозуміння та діалогу. Під час нашого розшуку було з’ясовано, що філософська розробка дискурсивної проблематики в Німеччині сприймається переважно як герменевтично-мовне дослідження когнітивних процесів. Тому збереження елементів герменевтичного знання у випадку апелівської філософії є об’єктивним фактом. Також було встановлено, що трансцендентальна прагматика К.-О. Апеля покликана розв’язати питання про нормативну структуру дискурсу, тобто про глибинні принципи функціонування загального мовно-комунікативного поля. Ми з’ясували, що всередині власної теорії К.-О. Апель майстерно поєднує різні теоретико-методологічні підходи, а дискурсивна етика, що ґрунтується на принципах трансцендентальної прагматики, вбирає в себе всі ті герменевтичні «елементи», які притаманні останній. Наше дослідженя також показало, що К.-О. Апель, визначаючи власний підхід як «трансцендентально-герменевтичний», зберігає місце для інтерпретативної практики на двох «рівнях» здійснення мовно-комунікативного акту. Ми з’ясували, що інтерпретативний момент присутній у мовній інтеракції, по-перше, як сприйняття та оцінка «комунікативної позиції» адресата висловлювання (тобто як врахування можливих комунікативних компетенцій співрозмовника), а по-друге – як інтерпретативний момент, «вбудований» у процес отримання та «дешифрації» мовного виразу співрозмовника (тобто знов-таки – як врахування можливих комунікативних компетенцій співрозмовника та оцінка контексту висловлювання). Водночас ми встановили, що необхідність цієї «трансцендентальнопрагматичної» інтерпретативної роботи зумовлюється, на думку К.-О. Апеля, ігровою (або ж «трансцендентально-ігровою») природою самої мовної інтеракції, що вимагає від суб’єктів комунікації активного та творчого звернення до контексту, у якому ця комунікація відбувається.
Завантаження
Посилання
/Посилання
Albert, H. (2003). Kritik des transzendentalen Denkens. Von der Begründung des Wissens zur Analyse der Erkenntnispraxis. Tübingen: Mohr Siebeck.
Apel, K.-O. (1991). A Planetary Macroethics for Humankind: The Need, the Apparent Difficulty, and the Eventual Possibility. In E. Deutsch (Ed.), Culture and Modernity: East-West-Philosophical Perspectives (pp. 261–278). Honolulu: University of Hawaii Press.
Apel, K.-O. (1989). Das sokratische Gespräch und die gegenwärtige Transformation der Philosophie. In D. Krohn (Hrsg.), Das Sokratische Gespräch (S. 55–78). Hamburg.
Apel, K.-O. (1988). Diskurs und Verantwortung. Frankfurt a. M.: Suhrkamp Verlsg.
Apel, K.-O. (1983). Ist die Ethik der idealen Kommunikationsgemeinschaft eine Utopie? In W. Voßkamp (Hrsg.), Utopieforschung (Bd. 1, S. 325–355). Stuttgart.
Apel, К.-О. (1996). Justification of Ethics of Responsibility. (L. Sytnychenko, Trans.). In L. Sytnychenko (Ed.), Primary Sources of Communicative Philosophy (pp. 46–60). Kyiv: Lybid. (Original work published 1988). (In Ukrainian).
Apel, K.-O. (1999). Kann es in der Gegenwart ein postmetaphysisches Paradigama der Ersten Philosophie geben? In G. Keil & H. Schnädelbach (Hrsg.), Philosophie der Gegenwart, Gegenwart der Philosophie (S. 41–71). Hamburg: Junius Verlag.
Apel, К.-О. (2002). Linguistic Meaning and Intentionality: the Relationship of the A Priori of Language and the A Priori of Consciousness in Light of a Transcendental Semiotic or a Linguistic Pragmatic. (V. A. Surovtcev, Trans.). In V. A. Surovtcev (Ed.), Language, Truth, Existence (pp. 204–224). Tomsk: Tomsk University Press. (Original work published 1989). (In Russian).
Apel, К.-О. (2001). Transformation of Philosophy. (V. Kurennoi, B. Skuratov, Trans.). Moscow: Logos. (Original work published 1973). (In Russian).
Arutyunova, N. D. (1990). Discourse. In V. N. Yartseva (Ed.), Linguistic Encyclopedic Dictionary (pp. 136–137). Moscow: Sovetskaya entsiklopediya.
Austin, J. L. (1962). How to do Things with Words. Oxford: Oxford University Press.
Böhler, D. (1985). Rekonstruktive Pragmatik: Von der Bewußtseinsphilosophie zur Kommunikationsreflexion: Neubegründung der praktischen Wissenschaften und Philosophie. Frankfurt a. M.: Suhrkamp Verlag.
Dawkins, R. (2013). The Selfish Gene. (N. Fomina, Trans.). Moscow: АSТ; Corpus. (Original work published 1976). (In Russian).
Gottschalk-Mazouz, N. (2000). Diskursethik: Theorien, Entwicklungen, Perspektiven. Berlin: De Gruyter Akademie Forschung.
Gronke, H. (1993). Apel versus Habermas: Zur Architektonik der Diskursethik. In A. Dorschel (Hrsg.), Transzendentalpragmatik (S. 273–296). Frankfurt a. M.: Suhrkamp Verlag.
Habermas, J. (2000). Moral Consciousness and Communicative Action. (D. V. Skliadnev, Trans., Ed.). Saint Petersburg: Nauka. (Original work published 1983). (In Russian).
Hösle, V. (1997). Die Krise der Gegenwart und die Verantwortung der Philosophie: Transzendentalpragmatik, Letztbegründung, Ethik. München: Beck C. H.
Jonas, H. (1993). Dem bosen Ende naher. Gesprache uber das Verhaltnis des Menschen zur Natur. Frankfurt a. M.: Suhrkamp Verlag.
Jonas, H. (2005). Fatalismus wäre Todsünde: Gespräche über Ethik und Mitverantwortung im dritten Jahrtausend. (D. Böhler, Hrsg.). Münster: Lit Verlag.
Jonas, H. (2004). The Imperative of Responsibility: In Search of an Ethics for the Technological Age. (I. I. Makhankov, Trans.). Moscow: Ayris-press. (Original work published 1979). (In Russian).
Kant, I. (1994). On A Supposed Right to Lie from Altruistic Motives. (N. Valdenberg, Trans.). In I. Kant, The Collected Works (Vol. 8, pp. 256–262). (A. V. Gulyga, Ed.). Moscow: Choro. (Original work published 1797). (In Russian).
Kohlberg, L. (1971). From Is to Ought: How to Commit the Naturalistic Fallacy and Get Away with it in the Study of Moral Development. In Т. Mischel (Еd), Cognitive Development and Psychology (pp. 151–235). New York: Academic Press.
Kuhlmann, W. (2007). Beiträge zur Diskursethik: Studien zur Transzendentalpragmatik. Würzburg: Königshausen und Neumann.
Lorenz, K. (1994). So-called Evil: on the Natural History of Aggression. (G. F. Shveynik, Trans.). Moscow: Progress; Univers. (Original work published 1963). (In Russian).
Mendieta, E. (2002). The Adventures of Transcendental Philosophy: Karl-Otto Apel’s Semiotics and Discourse Ethics. Boston: Rowman & Littlefield Publishers. (New Critical Theory).
Wittgenstein, L. (2008). The Blue and Brown Books. Preliminary Studies for the “Philosophical Investigations”. (V. A. Surovtcev, V. V. Itkin, Trans.). Novosibirsk: Siberian University Press. (Original work published 1958). (In Russian).
Апель К.-О. Лингвистическое значение и интенционапьность: соотношение априорности языка и априорности сознания в свете трансцендентальной семиотики или лингвистической прагматики / пер. с англ. В. А. Суровцева. Язык, истина, существование: сборник работ / Сост. В. А. Суровцев. Томск: Изд-во Том. ун-та, 2002. С. 204–224. (Библиотека аналитической философии).
Апель К.-О. Обґрунтування етики відповідальності / пер. з нім. Л. Ситниченко. Ситниченко Л. Першоджерела комунікативної філософії: зб. праць. К.: Либідь, 1996. С. 46–60.
Апель К.-О. Трансформация философии / пер. с нем. В. Куренного, Б. Скуратова. М.: Логос, 2001. 339 с.
Арутюнова Н. Д. Дискурс. Лингвистический энциклопедический словарь / под ред. В. Н. Ярцевой. М.: Советская энциклопедия, 1990. С. 136–137.
Витгенштейн Л. Голубая и Коричневая книги: предварительные материалы к «Философским исследованиям» / пер. с англ. В. А. Суровцева, В. В. Иткина. Новосибирск: Сибирское университетское изд-во, 2008. 256 с.
Докинз Р. Эгоистичный ген / пер. с англ. Н. Фоминой. М.: АСТ; Corpus, 2013. 512 с.
Йонас Г. Принцип ответственности. Опыт этики для технологической цивилизации / пер. с нем. И. И. Маханьков. М.: Айрис-пресс, 2004. 480 c.
Кант И. О мнимом праве лгать из человеколюбия / пер. с нем. Н. Вальденберг. Кант И. Сочинения: в 8-ми т.; т. 8 / под общ. ред. А. В. Гулыги. М.: Чоро, 1994. C. 256–262.
Лоренц К. Агрессия (так называемое «зло») / пер. с нем. Г. Ф. Швейник. М.: Прогресс; Универс, 1994. 272 с. (Библиотека зарубежной психологии).
Хабермас Ю. Моральное сознание и коммуникативное действие / пер. с нем. под ред. Д. В. Скляднева. СПб.: Наука, 2000. 380 с. (Слово о сущем).
Albert H. Kritik des transzendentalen Denkens. Von der Begründung des Wissens zur Analyse der Erkenntnispraxis. Tübingen: Mohr Siebeck, 2003. 202 s.
Apel K.-O. A Planetary Macroethics for Humankind: The Need, the Apparent Difficulty, and the Eventual Possibility. Deutsch E. (Ed.). Culture and Modernity: East-West-Philosophical Perspectives. Honolulu: University of Hawaii Press, 1991. pp. 261–278.
Apel K.-O. Das sokratische Gespräch und die gegenwärtige Transformation der Philosophie. Krohn D. (Hrsg.). Das Sokratische Gespräch. Hamburg, 1989. S. 55–78.
Apel K.-O. Diskurs und Verantwortung. Frankfurt a. M.: Suhrkamp Verlsg, 1988. 488 s.
Apel K.-O. Ist die Ethik der idealen Kommunikationsgemeinschaft eine Utopie? Voßkamp W. (Hrsg.). Utopieforschung. Stuttgart, 1983. Bd. 1. S. 325–355.
Apel K.-O. Kann es in der Gegenwart ein postmetaphysisches Paradigama der Ersten Philosophie geben? Keil G., Schnädelbach H. (Hrsg.). Philosophie der Gegenwart, Gegenwart der Philosophie. Hamburg: Junius Verlag, 1999. S. 41–71.
Austin J. L. How to do Things with Words. Oxford: Oxford University Press, 1962. 168 р.
Böhler D. Rekonstruktive Pragmatik: Von der Bewußtseinsphilosophie zur Kommunikationsreflexion: Neubegründung der praktischen Wissenschaften und Philosophie. Frankfurt a. M.: Suhrkamp Verlag, 1985. 484 s.
Gottschalk-Mazouz N. Diskursethik: Theorien, Entwicklungen, Perspektiven. Berlin: De Gruyter Akademie Forschung, 2000. 304 s.
Gronke H. Apel versus Habermas: Zur Architektonik der Diskursethik. Dorschel A. (Hrsg.). Transzendentalpragmatik. Frankfurt a. M.: Suhrkamp Verlag, 1993. S. 273–296.
Hösle V. Die Krise der Gegenwart und die Verantwortung der Philosophie: Transzendentalpragmatik, Letztbegründung, Ethik. München: Beck C. H, 1997. 287 s.
Jonas H. Dem bosen Ende naher. Gesprache uber das Verhaltnis des Menschen zur Natur. Frankfurt a. M.: Suhrkamp Verlag, 1993. 103 s.
Jonas H. Fatalismus wäre Todsünde: Gespräche über Ethik und Mitverantwortung im dritten Jahrtausend. (D. Böhler, Hrsg.). Münster: Lit Verlag, 2005. 224 s.
Kohlberg L. From Is to Ought: How to Commit the Naturalistic Fallacy and Get Away with it in the Study of Moral Development. Т. Mischel (Еd.). Cognitive Development and Psychology. New York: Academic Press, 1971. pp. 151–235.
Kuhlmann W. Beiträge zur Diskursethik: Studien zur Transzendentalpragmatik. Würzburg: Königshausen und Neumann, 2007. 179 s.
Mendieta E. The Adventures of Transcendental Philosophy: Karl-Otto Apel’s Semiotics and Discourse Ethics. Boston: Rowman & Littlefield Publishers, 2002. 250 p. (New Critical Theory).
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License 4.0 International (CC BY 4.0), котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).