Оптимізація використання земель територіальної громади як елемент управління земельними ресурсами для досягнення екологічної рівноваги агроландшафтів регіону

Анотація

Мета статті полягає у висвітленні можливостей і перспектив проведення оптимізації використання земель територіальної громади (на прикладі Малоданилівської ТГ Харківської області) для управління наявними земельними ресурсами.

Основний матеріал. Розглянуто сутність та підходи до проведення оптимізації земель територіальної громади (ТГ), ґрунтуючись на коєфіцієнтах антропогенного навантаження та екологічної стійкості як базових якісних показниках, що вказують на стійкість та екологічну збалансованість агроландшафтів, ступінь їх перетворення під впливом господарської діяльності, оцінено, наскільки раціональною є структура земельного фонду досліджуваної громади та запропоновано заходи щодо оптимізації землекористування. Доведено, що її проведення є необхідною складовою управління земельними ресурсами територіальної громади та сприяє досягненню екологічної рівноваги агроландшафтів регіону. Земельний фонд новоутворених територіальних громад сформувався в результаті інтеграції земель колишніх сільських (селищних, міських) рад, що увійшли до складу громади, і, безумовно, потребує оптимізації. Передумовою проведення останньої є виявлення оптимального варіанту співвідношення земельних угідь у межах ТГ з метою їх використання в еколого-безпечному режимі через обчислення коєфіцієнтів антропогенного навантаження, екологічної стійкості та коєфіцієнту розораності земель. Перший коєфіцієнт дозволяє оцінити ступінь антропогенного навантаження на землі – високий, помірний, низький; другий - дає змогу оцінити вплив наявного складу земельних угідь на екологічну стабільність території, стійкість якої залежить від ступеня сільськогосподарського освоєння земель, розораності й інтенсивності використання угідь; третій – виявити ступінь розораності території. У сукупності ці коєфіцієнти дозволяють зробити висновок щодо екологічної стійкості агроландшафтів у межах територіальної громади та обґрунтувати комплекс робіт для оптимізації землекористування з метою формування екологічно стійкого агроландшафту – агроландшафту, що містить оптимальне співвідношення різних видів угідь і сформований режим їх використання. Земельний фонд Малоданилівської ТГ Харківської області є типовим для ТГ лісостепу: землі сільськогосподарського призначення займають провідне місце (57%), 35% території займають землі лісогосподарського призначення, 4% території - землі житлової і громадської забудови, землі водного фонду – 2%, інші категорії земель - по 1%. В результаті обчислення коєфіцієнтів екологічної стабільності та антропогенного навантаження для території громади встановлено, що наявне співвідношення земельних угідь відповідає середньо стабільній території з помірним рівнем антропогенного навантаження. Однак результат обчислення коєфіцієнту розораності вказує на критичний рівень розораності території громади. Отже, за наявного співвідношення земельних угідь Малоданилівської ТГ, ускладнюється формування екологічно стійких сільськогосподарських ландшафтів та дотримання збереження біологічного різноманіття. Відповідно, першочерговим завданням оптимізації території громади є зменшення кількості ріллі та збільшення лучної рослинності, адже саме природні та напівприродні геосистеми забезпечують стабілізацію і самоочищення агроландшафтів, збереження і відновлення ґрунтової родючості, надають людям додаткові ресурси, у тому числі рекреаційні.

Висновки і подальші дослідження. Серед існуючих підходів до реалізації оптимізації та ефективного використання земельних ресурсів на регіональному рівні практичне значення має підхід С.О. Осипчука, О.С. Дорош та А.М. Третяка, який ґрунтується на вдосконаленні еколого-економічних критеріїв і методологічних підходів до цільового використання земель та визначенні на їх основі оптимізованої структури земельних угідь, оскільки спирається на існуючі показники, за якими ведеться облік земельних угідь в Україні. Обчислення коєфіцієнтів антропогенного навантаження, екологічної стабільності території та коєфіцієнту розораності земель дозволяє визначити, чи задовольняє наявне співвідношення земельних угідь ТГ вимогам раціонального землекористування та підтриманню екологічної рівноваги агроландшафтів регіону. Так, значення вказаних коєфіцієнтів, обчислених для території Малоданилівської ТГ Харківської області доводять, що першочерговій оптимізації підлягають сільськогосподарські угіддя через високий коєфіцієнт розораності. Визначення оптимального співвідношення різних видів угідь у структурі землекористування окремої територіальної громади дозволить вирішити питання систематизації її земельного фонду, утвореного внаслідок інтеграції території колишніх сільських (селищних) рад, сприяти формуванню екологічно стійких сільськогосподарських ландшафтів та збереженню біологічного різноманіття регіону. Перспективним є проведення обґрунтованого агроландшафтного районування територіальної громади, включаючи створення тематичних карт за різними аспектами функціонування агроландшафтів, та застосування отриманих результатів для їх оптимізації.