ПРОБЛЕМИ ІНСТИТУАЛІЗАЦІЇ НЕДОПУСТИМОСТІ ДОКАЗІВ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ

Анотація

Вступ. Проблеми доказування у кримінальному процесі ось уже багато років займають розум дослідників, фактично активізація наукових пошуків у цій царині знань розпочалась одразу із становленням власне науки кримінального процесу та появою перших наукових праць. Попри це, багато проблем залишаються невирішеними – це судження цілком стосується й проблеми інституалізації недопустимості доказів у кримінальному процесі.

Короткий зміст результатів дослідження. У статті розглянуто сучасні наукові підходи до інституалізації недопустимості доказів у кримінальному процесі з точки зору загальнотеоретичних положень систематизації права. Визначено прогалини в існуючих дослідженнях щодо вирішення цієї проблеми у роботах сучасних вчених. Піддано критиці відомі наукові підходи до інституалізації недопустимості доказів у кримінальному процесі. Сформульовано авторську позицію щодо місця сукупності процесуальних норм, які регулюють суспільні відносини, що регулюють підстави порядок та наслідки визнання доказів недопустимими.

Висновки. Підтримано наукову позицію щодо виокремлення кримінального процесуального доказування як підгалузі кримінального процесу та його складових інститутів, норми яких регулюють окремі елементи доказування, у тому числі допустимість доказів. Окреслено доцільність розгляду правових норм, які регулюють питання недопустимості доказів як складової інституту допустимості доказів у кримінальному процесі, що в свою чергу є складовими доказового права кримінального процесу.