Конституція як інструмент досягнення балансу економічних інтересів та забезпечення економічної солідарності

Анотація

Вступ. У статті розглянуто одну з важливих проблем сучасної конституційної економіки, а саме роль конституції як важливого інструмента досягнення балансу економічних інтересів та забезпечення економічної солідарності. Авторка обґрунтовує думку про те, що конституція закріплює економічну солідарність як одну з конституційних цінностей чи засад конституційного ладу. При цьому солідарність виступає категорією не тільки моральною, але й правовою, покладаючи відповідні обов’язки на учасників суспільних відносин.

Короткий зміст основних результатів дослідження. Звернення до практики світового конституціоналізму засвідчує, що багато конституцій справді посилаються на солідарність і прямо визнають солідарність захищеним принципом або цінністю. Вони також охоплюють різноманітні та різні концепції солідарності, які випливають з різних історій держав, соціальних умов, культури, сприйняття національної ідентичності тощо.

Як можна виправдати визнання солідарності як конституційної цінності? Відповідь ґрунтується на взаємозв’язку між солідарністю, конституціоналізмом і справедливістю. Солідарність має важливе значення для просування справедливих суспільств, особливо щодо існування взаємних зобов’язань і щодо універсального застосування таких зобов’язань у суспільстві. Конституції також прагнуть закласти основи для справедливих суспільств. Проте країни відрізняються щодо типу справедливості, яку мають забезпечувати конституції.

Конституційне право може і повинно посилювати багаторівневу солідарність. Адже, по-перше, всередині держави конституційна солідарність має застосовуватися для забезпечення інклюзивного та рівного захисту всіх громадян. По-друге, конституційна солідарність може бути джерелом не лише внутрішньодержавної, обмеженої солідарності, але й солідарності поза межами держави. У цьому відношенні конституційне право може слугувати базовим джерелом транснаціональної, космополітичної солідарності.

Висновок. Обґрунтовано висновок про те, що багато конституцій, які проголошують солідарність цінністю чи принципом, посилаються на більше ніж один тип або аспект солідарності. Конституції можуть містити загальні посилання на солідарність поряд із посиланнями на транснаціональну солідарність, а також на внутрішньодержавну солідарність.

Наявність різних уявлень про конституційну солідарність, а також існування більш ніж одного типу солідарності в рамках однієї конституції свідчить про те, що конституції можуть слугувати основою не тільки внутрішньодержавної солідарності, але й транснаціональної солідарності, і, що більш важливо, складної, багатофункціональної, тобто багаторівневої солідарності. Як і багато конституційних термінів, той функціонал, який солідарність може виконувати, залежить від способу її тлумачення і, що більш важливо, від способу та випадків, у яких вона застосовується. Однак чітке конституційне закріплення солідарності як цінності є важливим як з формальної точки зору, так і з матеріальної ‒ як цінності, до якої судді можуть звертатися, тлумачачи чи оцінюючи національну конституцію та чинне законодавство.