Кодекс адміністративного судочинства України у системі регулювання альтернативних способів вирішення публічно-правових спорів та конфліктів

Анотація

У статті констатовано не достатню урегульованість сфери вирішення публічно-правових спорів та конфліктів та вказано на те, що вона потребує подальшого ухвалення відповідних законодавчих актів, або внесення змін до чинних актів у цій сфері. При цьому зазначається, що законодавчі засади застосування альтеративних способів вирішення публічно-правових спорів та конфліктів мають місце у Кодексі адміністративного судочинства України. Зазначається, що у Кодексі адміністративного судочинства України є такі законодавчі положення, що стосуються можливості застосування альтеративних способів вирішення публічно-правових спорів та конфліктів. Указаний Кодекс було ухвалено 6 липня 2005 року, але частина норм, які стосуються наведених вище питань та зокрема, медіації у Кодексі з'явилися набагато пізніше. Зокрема, Кодекс такими нормами було доповнено на підставі пункту третього Розділу ІV “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про медіацію” від 16 листопада 2021 року.

З огляду на аналіз положень Кодексу адміністративного судочинства України, цей нормативно-правовий акт орієнтує сторони на можливість вирішити спір такими шляхами: 1) шляхом примирення; 2) шляхом медіації як позасудового способу врегулювання спору; 3) шляхом звернення до суду для проведення врегулювання спору за участю судді. При цьому Кодекс регулює лише здійснення примирення та звернення до суду для проведення врегулювання спору за участю судді. Медіацію як альтернативний спосіб вирішення публічно-правових спорів та конфліктів Кодекс ураховує у різний спосіб, але детальне регулювання цієї процедури, як відомо, здійснюється окремим Законом.

У статті констатується, що процесуалізація такої форми як урегулювання спору за участі судді має доволі обмежений характер та пов'язана із запровадженням на рівні процесуального закону мінімального набору правил без детальної регламентації особливостей їх застосування. Ураховуючи професійну свідомість суддів та постійну їхню діяльність у межах максимального процесуального урегулювання такої діяльності, наведений підхід законодавця, на наш погляд, потребує уточнення та розвитку на рівні інших актів. Зокрема, у межах таких актів можна було б затвердити науково-обґрунтовану та практично випробувану методику проведення урегулювання спору за участю судді.