ФЕНОМЕН ІМУНІТЕТІВ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ

Анотація

Вступ. У статті здійснюється аналіз поки що мало дослідженого феномену імунітетів різних категорій осіб у кримінальному праві України. Визначаються правові підстави існування практики надання державою гарантій незастосування відповідальності певним суб’єктам, котрі вчиняють діяння, подібні до кримінальних правопорушень. Доцільність проведення цих досліджень визначається потребою удосконалення нормативного регулювання правовідносин у кримінальному праві України.

Метою дослідження є спроба конкретизувати природу об’єктивно існуючого в кримінальному праві України феномена, який проявляється у обумовленому статусом особи, яка вчинила передбачене кримінальним законом діяння, правомірному незастосуванні до неї засобів кримінально-правового характеру (впливу).

Методи дослідження, використані в публікації, об’єднують застосування діалектичного, догматичного, порівняльного методів, а також системного аналізу.

Короткий зміст основних результатів дослідження. З урахуванням традиційного погляду на процес застосування кримінального права відзначено, що не всі діяння, які відповідають за своїми ознаками кримінальним правопорушенням, тягнуть застосування до особи кримінальної відповідальності або застосування інших заходів кримінально-правового характеру. Деякі учасники кримінально-правових відносин мають переваги перед іншими. Їм надаються гарантії про те, що жодні обмеження прав і свобод, передбачені Кримінальним кодексом України, до них не застосовується за будь-які або за окремі дії. Такі гарантії утворюють імунітети в кримінальному праві. Розглядаються деякі підстави таких імунітетів, передбачені міжнародним та національним парламентським правом. Звернено увагу на відсутність належного регулювання цього питання безпосередньо в кримінальному законодавстві. Підтримано необхідність доповнення кримінального законодавства положеннями щодо імунітетів особи.

Висновки. Імунітети в кримінальному праві можна розуміти як зумовлені специфікою правового статусу особи обмеження, особливості або заборони на застосування до неї будь-яких чи певних заходів кримінально-правового впливу за діяння, котре збігається за ознаками із кримінальним правопорушенням, або невизнання вчиненого нею такого діяння кримінальним правопорушенням. Відмова держави від повноважень застосовувати кримінально-правові заходи до особи у зв’язку із наявним у тієї імунітетом є реально існуючим феноменом. Для забезпечення належного спеціального режиму реалізації кримінально-правових відносин за участю наділених імунітетом осіб, зазначений феномен має отримати належне унормування в законодавстві про кримінальну відповідальність.