ПРАВОВА КОНСТРУКЦІЯ ДОЗВІЛЬНОГО ПОРЯДКУ ВІДЧУЖЕННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ ДІЛЯНОК СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

Анотація

АНОТАЦІЯ: Вступ. Статтю  присвячено  питанням правового забезпеченням землею найбільш ефективних власників в Україні під час нового етапу реформування земельних відносин.

Згідно з теорією соціальної функції власності приватна власність на землю характеризується як соціальне право. Соціальна функції власності має у своїй основі поєднання індивідуальних і суспільних інтересів, а гармонізація останніх повинна розглядатися як мета будь-якої аграрної реформи. Тому допускаються різноманітні обмеження обсягу правомочностей власника землі.

Закріплена в Конституції України можливості публічно-правового обмеження права вільного розпорядження земельною ділянкою пов’язано з  небезпекою, що коли-небудь внаслідок надмірного обмеження право приватної власності на землю може стати вихолощеним, а це, у свою чергу, може призвести до пригнічення вільної ініціативи учасників земельного обігу. Установлюючи можливість законодавчого обмеження права приватної власності на землю, Конституція України покладає на державу обов’язок справедливого регулювання процесу втручання у відносини приватної власності на землю. Виходячи з викладеного, дослідження проблематики балансу приватних і суспільних інтересів при відкритті ринку земель сільськогосподарського призначення має суттєву наукову актуальність.

Короткий  зміст  основних  результатів  дослідження. Для аналізу, застосовуються поняття «суспільна необхідність», «загальне благо», «публічні інтереси». Структурується концепція дозвільного порядку відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

 У якості моделі приводиться досвід Німеччини де виокремлено положення, що користування землею повинно одночасно служити і загальному благу. Відчуження сільськогосподарських земель знаходиться під адміністративним контролем. Укладення угоди й договір, що стосується цього відчуження, що створює відповідні зобов’язальні права, потребує дозволу з боку держави. Дозволи видаються органами виконавчої влади, уповноваженими державою. Закон вводить переважне право купівлі сільськогосподарських земель тими, хто проживає і працює на землі. Цей інститут переважного придбання сільськогосподарських земель сприяє укрупненню сільськогосподарських підприємств.

 Висновки. Зазначається про можливість застосування в Україні такого інституту земельного права, як дозвільний порядок відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення. Це дозволить підтримувати баланс приватних та суспільних інтересів на ринку земель, а їх гармонізація повинна розглядатися як мета будь-якої аграрної реформи.