КВАЛІФІКАЦІЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВОПОРУШЕННЯ ЯК БУЛІНГ: ПРОБЛЕМІ АСПЕКТИ

Анотація

Вступ. У статті надано характеристику булінгу як адміністративному правопорушенню, що посягає на основні права дитини. Актуальність статті відзначається тим, що адміністративну відповідальність за вчинення цькування в освітній установі запроваджено не так давно, тому при складанні протоколів правоохоронними органами допускається багато помилок. Отже, метою дослідження є аналіз судової практики щодо булінгу для виявлення найбільш проблемних питань при складанні адміністративного протоколу та притягнення порушника до відповідальності. В статті було використано загальнонаукові методи дослідження, як-то: аналіз, синтез для ґрунтовного вивчення судової практики щодо булінгу учасника освітнього процесу.

Короткий зміст основних результатів дослідження. Оскільки булінг характеризується такими ознаками як системність, дисбаланс влади, заподіяння шкоди потерпілому, то відсутність хоча б одного з цих елементів спростовує кваліфікування діяння як булінг. В матеріалах справ досить часто розглядаються разові насильницькі дії стосовно малолітнього/неповнолітнього, які можуть бути кваліфіковані за іншою статтею КУпАП, проте не як булінг. В такий ситуаціях адміністративний протокол потрібно складати на батьків правопорушників за статтею 184 КУпАП, що передбачає притягнення до відповідальності батьків або осіб, що їх замінюють за невиконання ними обов'язків щодо виховання дітей. Не містять ознак складу правопорушення насильство, що застосовується рівними сторонами під час вирішення конфлікту через відсутність агресора та жертви. Проблемним аспектом притягнення кривдника до відповідальності за цькування є неправильно складені адміністративні протоколи, що не містять всіх необхідних елементів передбачених ч. 1 ст. 256 КУпАП. Найчастіше у протоколі відсутні вказівки на час, місце вчинення булінгу, не зазначено які конкретні дії вчинялись правопорушником, немає вказівки щодо наявності свідків подій, не вказано яка шкода була завдана.

Висновки. Через недбало складені протоколи, на доопрацювання яких витрачається багато часу, правопорушники уникають відповідальності оскільки спливають строки накладання стягнення. Все більше до адміністративної відповідальності за булінг притягаються вчителі, як правило, вони здійснюють психологічне цькування учнів, як-то образи, глузування чи використання прізвиськ. Проте основним суб’єктом здійснення булінгу залишаються неповнолітні та малолітні учні. В той час як адміністративне стягнення в більшості випадків накладається на їхніх батьків. Це викликає сумнів щодо ефективності такого покарання реального правопорушника і перекладає здійснення такого покарання вже на батьків булера.