ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВИЙ МЕХАНІЗМ ЗАХИСТУ ПРАВОЗАХИСНИКІВ НА МІЖНАРОДНОМУ РЕГІОНАЛЬНОМУ РІВНІ

Анотація

Вступ. Питання щодо захисту і заохочення поваги до основоположних прав і свобод людини, гарантованих Міжнародною Хартією, неухильно перебуває на міжнародному порядку денному. Хоча основне зобов’язання щодо забезпечення прав людини покладається на держави, як основних суб’єктів міжнародного права, важливу роль у цій сфері відіграють правозахисники. Діяльність правозахисників, право яких «індивідуально і спільно з іншими, заохочувати і прагнути захищати і здійснювати права людини й основні свободи на національному та міжнародному рівнях» закріплено Декларацією Організації Об’єднаних Націй 53/144 (1998), часто пов’язано зі значними ризиками. Так, правозахисники нерідко самі стають жертвами порушень прав людини, висвітлюючи гострі ситуації порушень прав людини під час збройних конфліктів, з боку органів державної влади або інших суб’єктів приватного сектору. Такі випадки стають не лише порушення прав людини правозахисників, а й становлять загрозу для демократичного суспільства й верховенства прав у цілому. Існування такої ситуації вимагає ефективного та своєчасного реагування з боку держав та міжнародних організацій, зокрема на міжнародному регіональному рівні.

Короткий зміст основних результатів дослідження. У статті проаналізовано положення міжнародно-правових актів регіонального характеру (Африканський Союз, Організація Американських Держав, Рада Європи, Організація з безпеки і співробітництва в Європі тощо) щодо становища правозахисників. Зазначено, що Декларація Організації Об’єднаних Націй про правозахисників (1998 р.) слугує взірцевим актом у цій галузі. Крім цього, у статті наголошено на необхідності вироблення та прийняття у межах регіональних організацій актів щодо правового становища правозахисників та гарантій їхньої діяльності, які враховують специфіку географічного регіону. Зазначено також, що на міжнародному регіональному рівні створено відповідні моніторингові органи (Спеціальний доповідач з питання про правозахисників, Комісара з прав людини, Доповідач з питання правозахисників і органів правосуддя тощо), функції яких полягають у дослідженні правового становища правозахисників, збиранні інформації щодо порушення їхніх прав людини, найкращих видів практики у боротьбі з такими порушеннями. Крім цього, функціонування таких моніторингових органів та урахування їхніх напрацювань в удосконалення правової основи у цій галузі мають важливе значення для вироблення і єдиного уніфікованого  юридично обов’язкового акта, щодо становища правозахисників на міжнародному рівні.

Висновки. Правова основа щодо становища правозахисників та гарантій їхньої діяльності на міжнародному регіональному рівні (АС, ОАД, ОБСЄ, РЄ тощо) побудована на основі Декларації ООН про правозахисників (1998 р.). Разом з тим, у прийнятих регіональних актах (резолюції, декларації, керівні принципи тощо) закріплено гарантії та заходи захисту прав правозахисників з урахуванням специфіки географічного регіону, культурних особливостей, традицій, віросповідання. Крім цього, в межах регіональних організацій створено спеціальні моніторингові органи та процедури, до повноважень яких входить діяльність щодо вивчення ситуацій порушення прав людини правозахисників, вироблення рекомендацій державам задля запобігання та викорінення таких порушень та узагальнення і поширення найкращих видів практики у цій сфері.