РЕФЕРАТИВНИЙ ОГЛЯД КОМЕНТАРЯ ДО ЧАСТИНИ 1 СТАТТІ 46 КОНВЕНЦІЇ ПРО ЗАХИСТ ПРАВ ЛЮДИНИ І ОСНОВНИХ СВОБОД З КНИГИ «КОНВЕНЦІЯ ПРО ЗАХИСТ ПРАВ ЛЮДИНИ І ОСНОВНИХ СВОБОД. ТОМ II. КОМЕНТАРІ ДО СТАТЕЙ 19-59 І ДОДАТКОВИМ ПРОТОКОЛАМ ПІД РЕДАКЦІЄЮ ПРОФЕСОРА ЛЕХА ГАРЛ
Анотація
5 травня 1998 року Європейська конвенція про захист прав людини і основних свобод (далі - ЄКПЛ), ставши складовою правової системи Російської Федерації, впровадила в російське право принципово новий механізм забезпечення прав і свобод громадян, що включає в себе наднаціональний судовий інститут - Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ), у віданні якого поширюється на всі питання, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї. Даний орган покликаний стати важливим механізмом забезпечення гарантій, закріплених в Конвенції, однак його міжнародний статус, що дозволяє ЄСПЛ значно знизити можливість впливу на Суд з боку національних органів, в той же час породжує можливість неналежного ставлення до виконання його рішень на національному рівні. Крім того, у багатьох країнах, особливо в Східній Європі, не вщухають суперечки щодо меж втручання міжнародних органів в національну юрисдикцію.
У російській правовій дійсності дане питання знову набуло актуальності, після прийняття рішення ЄСПЛ у справі «Анчугов і Гладков проти Росії», який став підставою для звернення до Конституційного Суду Російської Федерації з боку групи депутатів Державної Думи про перевірку конституційності положень статті 1 Федерального Закону «про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основних свобод і Протоколів до неї », пунктів 1 і 2 статті 32 ФЗ« про міжнародні договори РФ », а також ряду статей ЦПК РФ, АПК РФ, КАС РФ і КПК РФ, до до зобов'язуючих, суди та інші державні органи безумовно виконувати рішення ЄСПЛ навіть всупереч основ російського законодавства.
З цієї причини інтерес представляє аналіз частини 1 статті 46 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод, в якій закріплюється обов'язок держав виконувати остаточні рішення ЄСПЛ у справах, в яких вони є сторонами, а так само позначається орган Ради Європи, відповідальний за контроль процесу виконання рішень ЄСПЛ. Дана норма, будучи вкрай лаконічною, детально не розкриває механізм реалізації даного зобов'язання. Зате такий механізм знайшов своє відображення в практиці самого ЄСПЛ. В даний час існує безліч різних робіт, присвячених виконанню рішень ЄСПЛ та аналізу раніше зазначеного положення ЄКПЛ, однак більшість з них носять або переважно теоретичний характер, або, навпаки, представляють огляд існуючої практики, що, значно обмежує їх аудиторію і можливість застосування отриманих знань.
У зв'язку з цим вкрай корисною роботою є коментар до частини 1 статті 46 ЄКПЛ, даний в книзі «Конвенція про захист прав людини і основних свобод. Том II. Коментарі до статей 19-59 і додатковим протоколам під редакцією професора Леха Гарліцкого ». У даній роботі, знайшов своє відображення погляд на аналізовану проблему не тільки видатного вченого, а й фахівця, добре знайомого з практичної складової цієї проблематики - Лех Гарліцкій є унікальним дослідником, які мали досвід як судді Конституційного Суду Республіки Польща (1993-2001), так і судді ЄСПЛ. Крім того, вищевказана робота дає можливість ознайомитися з тим, як дивляться на проблему виконання рішень ЄСПЛ в східно-європейських державах, які пережили соціально-політичні зміни, подібні російським. Причому автори коментаря аналізують погляд на проблему виконання рішень ЄСПЛ, як з точки зору практики ЄСПЛ, так і з точки зору польського законодавства і національних судових органів.
