Вплив геології і рельєфу на еволюцію соціуму

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.26565/1992-4224-2021-35-01

Ключові слова:

соціум, планета Земля, коеволюція, геологічні чинники, жива речовина, соціоприродна система

Анотація

Головна мета. Розглянути як геологічні та геоморфологічні процеси на планеті Земля вплинули на інтелект, мову, майстерність у використанні знарядь праці, соціальне навчання і кооперативну поведінку, яка допомогла соціуму розвинути сільське господарство, жити в містах і будувати цивілізацію. Формування соціуму пройшло тривалий і складний шлях на планеті Земля.

Результати. Сьогодні соціум розглядається як людське буття, обумовлене діяльністю і спілкуванням, система суспільного співжиття людей, під час якого формується людина та її духовність, яка внаслідок трансформації суспільства формується в певну форму свого соціального існування. У центрі суспільства – людина. Без неї воно не існує. Соціум – це система суспільного співжиття людей, яка походить від латинського слова «соціо», означає з’єднати, поєднати, розпочинати спільну справу. Суспільство виникло внаслідок еволюції природи і з самого початку мало свої характерні риси. Попри всю широту інтерпретації проблеми взаємодії природи і соціуму, слід погодитися з тим, що фундаментальне співвідношення біологічного і соціального в нашій науці розглядається занадто спрощено. Біологічне ототожнюється з тваринним, геологічне з неживою природою, а соціальне з людським. Зосередження давніх цивілізацій на стиках літосферних плит підтверджує, що квінтесенцією розвитку неживого (геологічних процесів) є саме сплеск живого – людського соціуму. Особливо висока концентрація розвинути давніх цивілізацій приурочена до Середземноморсько-Гімалайсько-Індонезійського сейсмічного поясу, де стикується мережа літосферних плит.  Надалі, в процесі еволюції соціуму все частіше проявляється вплив «неживого» на кількісні та якісні характеристики «живого». Доведено, що суттєвим важелем в цьому виступає саме рельєф, як результат «роботи» геологічних чинників. Виокремлено ізольований розвиток давніх соціумів, що зумовлений, у першу чергу, оточенням гірськими системами.

Висновки. Відмічаємо, що важливого методологічного та світоглядного значення набуває уявлення про соціоприродний характер світу принцип коеволюції як продуктивний засіб пізнання і розв’язання проблем взаємодії соціуму і планети Земля.  

Біографії авторів

  • автор М. М. Назарук, афіліація Львівський національний університет імені Івана Франка, вул. Університетська, 1, Львів, 79000, Україна

    Доктор географічних наук, професор, професор кафедри раціонального використання природних ресурсів та охорони природи

  • автор Н. В. Максименко, афіліація Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, майдан Свободи, 6, 61022, м. Харків, Україна

    доктор географічних наук, професор, завідувачка кафедрою екологічного моніторингу і заповідної справи

Посилання

Dartnell, L. (2020). How the Earth Shaped the History of Mankind. Translated from Eng. Alexander Astashov. Kyiv: Our format.

Dartnell, L. (2019). Origins: How the Earth Shaped Human History. Bodley Head.

Sonko, S. (2019). Man in Noosphere: Evolution and Further Development. Philosophy and Cosmology, 22, 51-74. https://doi.org/10.29202/phil-cosm/22/5

Harari, Y.N. (2015). Sapiens. A Brief History of Humankind. Vintage.

Harari, Y.N. (2016). The man is smart. History of mankind from past to future. Translate from еng. J. Lebedenko. Kharkiv: Family leisure club.

Harari, Y.N. (2018). 21 lessons for the XXI century. Translated from Eng. O. Demyanchuk. Kyiv: Force Ukraine.

Harari, Y.N. (2018). Homo Deus. Behind the scenes of the future. Translated from еng. O. Demyanchuk. Kyiv: Foss Ukraine.

The phenomenon of socio-natural systems. Worldview - methodological essays: monograph (2009). Kyiv: Publisher PARAPAN.

Vernadsky, V.I. (1944). Soil science. Moscow: Science

Schuchert, Ch. A Dunbar Ch. A .(1931). Textbook of geology, N.Y.

Vernadsky, V.I. (1989). Biosphere and noosphere. Moscow: Science.

Synergetic worldview: scientific and pedagogical aspects: monograph. (2015). Edited by N. V. Crestedlark. Sumy: University Book.

Roimer,Y. (2017). Homo Urbanus. The paradox of evolution. Translated from the Dutch by J. Dovgopoloho. Kyiv: Zhupansky Publishing House.

Kholodny, M.G. (1970). Selected works. Kyiv: Scientific Thought Publishing House

Bookchin M. (1995). The Philosophy of Social Ecology. Essays on Dialectical Naturalism. Montreal, New York: Black Rose Books,

Bookchin, M. (1995). Re-enchanting humanity: A defense of the human spirit against anti-humanism, misanthropy, mysticism, and primitivism. London: Cassell.

Meadows, D., Randers, J., & Meadows, D. (2018). Limits to growth. The 30-Year Update Earthscan: Kyiv: Pabulum.

Maksymenko, N.V., Tararoev, Ja. V., Nazaruk, M. M., & Cherkashyna, N. I. (2020). Philosophy of Science. Dist. Course LSM Moodle, KhKNU. Sert. № 225/2020.

Nazaruk, M. (2019). Philosophy of environment and nature management: monograph. Lviv: Ivan Franko National University of Lviv.

Sonko, S., & Maksymenko, N. (2014). Evolution Of Tillage As The Main Factor Agrolandscapes Planning (Environmental Hopes And Disappointments).Visnyk of V. N. Karazin Kharkiv National University Series «Еcоlogy», 1004, 7-22. Retrieved from https://periodicals.karazin.ua/ecology/article/view/817

Завантаження

Опубліковано

2021-06-02

Номер

Розділ

Географічні дослідження

Статті цього автора (цих авторів), які найбільше читають

<< < 1 2 3 4