СУЧАСНИЙ СТАН ТА ОСОБЛИВОСТІ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ В НАЦІОНАЛЬНИХ ПРИРОДНИХ ПАРКАХ УКРАЇНИ
Анотація
Обґрунтовано доцільність відмежування понять національний парк та природний парк, що ґрунтується на принципах розроблених Міжнародною спілкою охорони природи і природних ресурсів. Дослідження особливостей формування мережі національних природних парків (НПП) України дало змогу констатувати, що на 01.01.2013 р. їх створено 46, з них 26 − у 2009-2010 рр. Найбільша концентрація цих установ спостерігається на заході, а найменша − в центрі України. На сучасному етапі формування національної екологічної мережі обґрунтовується доцільність не створювати нові національні природні парки, а приведення до норм функціонування вже створених, так як більшість з них не мають Проектної документації, яка передбачає диференційований режим використання та організацію їх території. Серед провідних проблемних питань щодо організації роботи у НПП виокремлено такі: підпорядкування різним державним структурам, невідповідність 2-ій категорії за класифікацією Міжнародної спілки охорони природи і природних ресурсів, належність до різних землекористувачів, використання в якості президентських резиденцій, які закриті для науковців, подекуди використовуються як мисливські угіддя. Запропоновано стратегічні напрями щодо оптимізації природокористування у НПП, які полягають в удосконаленні нормативно-правових механізмів, розробці методичних положень і практичних рекомендацій, що враховуватимуть природоохоронну, рекреаційну, науково-дослідну, культурно-освітню функції цих установ, створення єдиного координаційного органу управління, проведення регулярних наукових досліджень, що попереджатимуть ризики дигресії природного ландшафту, формування єдиної GIS системи НПП, як основи інвентаризації їх ресурсів та моніторингу.
Завантаження
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License 4.0 International (CC BY 4.0), котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
