Българската държава и българска колония в Истанбул (19-20 век) – исторически корени, състояние и перспективи

Анотація

У статті простежуються чинники, що призвели до ентропії болгарської спільноти в Стамбулі – найбільшому місті Туреччини, яке на кінець 2020 року нараховувало майже 15, 5 млн мешканців. Відзначивши роль болгарської спільноти столиці Османської імперії за доби національного Відродження, авторка наголошує на негативних явищах останнього сторіччя в розвитку колонії стамбульських болгар, коли спостерігалися тенденції до її постійного зменшення, старіння, низької народжуваності, високої еміграції, збільшення числа змішаних шлюбів тощо. Як наслідок, колонія скоротилася до близько 500 осіб, що набагато менше «болгарських турків», котрі перебувають у незрівнянно кращому правовому становищі. Підкреслюється роль православної релігії та зусиль болгарської церкви і держави як чинника підтримання національної самосвідомості, зокрема через збереження нерухомості, що колись належала Болгарській екзархії – національних святинь болгар та історико-культурних пам’яток для турецької сторони. Звертається увага й на нереалізований потенціал болгарської колонії в Стамбулі для болгарсько-турецьких відносин.