Міжнародні відносини зарубіжних слов’ян доби Середньовіччя у навчальних курсах Г. А. Ільїнського: харківський період його науково-педагогічної діяльності (1907–1909 рр.)

Abstract

У статті розглядається харківський період науково-педагогічної діяльності в галузі вивчення міжнародних відносин південних і західних слов'ян Григорія Андрійовича Ільїнського (1876–1937) – відомого діяча вітчизняного та європейського слов'янознавства, приват-доцента Санкт-Петербурзького, Харківського, Юр’ївського, Саратовського, Московського університетів, розстріляного органами НКВС за сфабрикованою справою. Протягом двох років (1907–1909) він викладав курс історії слов'ян в імператорському Харківському університеті, в стінах якого почав готувати текст головної наукової праці – докторської дисертації «Грамоти болгарських царів». Оцінки Г. А. Ільїнським міжнародних відносин зарубіжних слов'ян доби Середньовіччя відображені у двох літографованих курсах його лекцій – «Історія слов'ян» (1908) і «Короткий курс історії південних слов'ян» (1909). Головну особливість історії слов'ян вчений вбачав в їх запеклій боротьбі з німецькими та азіатськими народами, підкреслюючи в дусі офіційної вітчизняної славістики згубність німецького впливу на долі західного слов'янства. При цьому міжплемінну боротьбу всередині слов'ян Г. А. Ільїнський не вважав фактором, що істотно шкодить ідеї їх єдності. У зв'язку з тим, що минуле південного і західного слов'янства вчений називав в основному «історією національних катастроф», він в своїх курсах зосереджував свою увагу на періодах незалежного розвитку окремих народів. Серед південнослов'янських народів болгари, на думку Г. А. Ільїнського, грали «першорядну роль», а сама Болгарія «зробилася розсадником освіти для всього православного слов'янства». При дослідженні причин і темпів утворення середньовічних слов'янських держав Г. А. Ільїнський особливу увагу приділяв географічним фактором, що суттєво зближувало його погляди з концепцією А. Л. Погодіна.