Постколоніальний синдром: міфи про „турецьке рабство“ та „Відродження“ в болгарському національному дискурсі (друга половина 1940-х рр. – початок 2000-х рр.)

  • В. Свириденко

Анотація

В статті розглядаються еволюція та політична експлуатація міфів про „турецьке рабство“ та національне Відродження у соціалістичній і постсоціалістичній Болгарії, аналізується їх репрезентація у наукових працях з історії Болгарії та болгарського Відродження. Робиться спроба розкриття особливостей конструювання й використання цих міфів у контексті внутрішньої політики соціалістичної Болгарії стосовно турецької меншини та вибудовування зовнішньополітичних відносини з Туреччиною.

Завантаження

Дані завантаження ще не доступні.

Посилання

1 Поняття „міф“ в даному контексті розглядається нами не в термінах істинності/неістинності, не як оціночна, а як аналітична, нейтральна категорія. Міфи – це висловлювання, котрі щось повідомляють нам про світ і при цьому здобули стихійно чи завдяки діям суспільних та політичних сил статус фактографічних або символічних істин – неверифікованих, „знерухомлених“ і більш чи менш сакралізованих. Див.: Шацька, Б. Минуле–пам’ять–міт. Чернівці, 2011, с. 71–101.
2 Чорній, В. П. Історія Болгарії. Львів, 2007, с. 222.
3 Daskalov, Roumen. The making of a nation in the Balkans: historiography of the Bulgarian Revival. Budapest–New York, 2004. (Даскалов, Р. Как се мисли Българско Възраждане: историографско проучване. София, 2002.)
4 Todorova, M. N. Bones of Contention: The living archive of Vasil Levski and the making of Bulgaria’s national hero. Budapest–New York: Central European University Press, 2009.
5 Рудаков, В. Н. Концепция ордынского „ига“ и отношения с Ордой в русском общественном сознании второй половины XIII–XVI веков. – Вестник МГИМО-Университета, 2012, № 4, с. 29–30, 32.
6 Натан, Ж. Болгарское возрождение. Пер. с болг. Н. Н. Соколова и С. Г. Займовского. М., 1949; Косев, Д. Новая история Болгарии: Курс лекций. Пер. с болг. Л. Б. Валева, Н. И. Попова, Н. Н. Соколова. М., 1952; Косев, К. Кратка история на Българското Възраждане. София, 2001; Стоянов, И. История на Българското възраждане. Велико Търново, 1999.
7 Lieven, D. The Russian Empire and the Soviet Union as Imperial Polities. – Journal of Contemporary History, vol. 30, 1995, No. 4, pp. 607–635; Шпорлюк, Р. Імперія та нації (з історичного досвіду України, Росії, Польщі та Білорусі). К., 2000; Martin, Т. The Аffirmative Action Empire. Cornell UP, 2001; Hirsch, Fr. Empire of Nations. Ethnographic Knowledge and the Making of the Soviet Union. Ithaca and London, Cornell University Press, 2005; Yekelchyk, Serhy. Stalin’s Empire of Memory: Russian-Ukrainian Relations in the Soviet Historical Imagination. Toronto–Buffalo–London, 2004.
8 Чорбаджії – представники крупної сільської та міської буржуазії, з середовища яких обирали голів місцевого самоврядування.
9 Даскалов, Р. Как се мисли Българско Възраждане: историографско проучване. София, 2002, с. 341–342.
10 Там само, с. 343.
11 Натан, Ж. Болгарское возрождение. Пер. с болг. Н. Н. Соколова и С. Г. Займовского. М., 1949.
12 Косев, Д. Новая история Болгарии: Курс лекций. Пер. с болг. Л. Б. Валева, Н. И. Попова, Н. Н. Соколова. М., 1952.
13 История на България. Т. 1. София, 1954.
14 Бонева, В. Възраждане: България и българите в преход към новото време: академичен обзор. Шумен, 2005, с. 58, 62.
15 История на България. Т. 1. София: Издателство на БАН, 1954.
16 История на България. Т. 1. София: Издателство на БАН, 1961.
17 Riis, С. Religion, politics, and historiography in Bulgaria. New York: Columbia University Press, 2002, рр. 22–23.
18 История на България. Т. 4. София: Издателство на БАН, 1983.
19 История на България. Т. 5. София: Издателство на БАН, 1985; Т. 6. София: Издателство на БАН, 1987.
20 Генчев, Н. Българско Възраждане. София: Издателство на Отечествения фронт, 1988.
21 Там само.
22 Калинина, Г. Н. Мифологизированная история как ресурс инструментализации прошлого. – В: Материалы VI Интернет-конференции „Образование в современном мире“ (март 2011 г.). Режим доступа: http://www.sgu.ru/files/nodes/63395/Kalinina.pdf.
23 Riis, С. Religion, politics, and historiography in Bulgaria. New York: Columbia University Press, 2002, р. 13.
24 Чорній, В. П. Історія Болгарії. Львів: ПАІС, 2007, с. 329–330.
25 Помаки – болгари, що перейшли з християнства у магометанську віру (болгарською мовою цей процес має назву „помохамеданчеване“, звідси скорочена назва – „помак“).
26 Чорній, В. П. Історія Болгарії. Львів: ПАІС, 2007, с. 342.
27 Riis, С. Religion, politics, and historiography in Bulgaria. New York: Columbia University Press, 2002, рр. 15–16.
28 Ibidem, р. 17.
29 Даскалов, Р. Между Изтока и Запада: Български културни дилеми. София: Лик, 1998, с. 76.
30 Стоянов, И. История на Българското възраждане. Велико Търново: Абагар, 1999.
31 Митев, П. Българското Възраждане: Лекционен курс. София: Полис, 1999.
32 Косев, К. Кратка история на Българското Възраждане. София: Академично издателство „Проф. Марин Дринов“, 2001.
33 Там само.
34 Стоянов, И. История на Българското възраждане. Велико Търново: Абагар, 1999.
35 Бонева, В. Възраждане: България и българите в преход към новото време: академичен обзор. Шумен: Университетско издателство „Епископ Константин Преславски“, 2005.
36 Косев, К. Кратка история на Българското Възраждане. София: Академично издателство „Проф. Марин Дринов“, 2001.
37 Даскалов, Р. Между Изтока и Запада: Български културни дилеми. София: Лик, 1998, с. 69.
38 Протягом турецького панування болгари не мали власної церкви, знаходячись під зверхністю Константинопольської патріархату; лише 1870 р. болгарська Церква отримала незалежність, було створено Екзархат.
39 Фанаріотами називали представників старої грецької аристократії, які проживали в одному з кварталів Константинополя, що мав назву „Фенер“.
40 Теза стосовно робіт з історії України була вдало підмічена американським вченим П.-Р. Магочієм. Див.: Магочій, П.-Р. Україна: історія її земель та народів. Ужгород: Вид-во В. Падяка, 2012).
41 Riis, С. Religion, politics, and historiography in Bulgaria. New York: Columbia University Press, 2002, рр. 22–23.
42 Даскалов, Р. Между Изтока и Запада: Български културни дилеми. София: Лик, 1998, с. 69, 75.
43 Там само, с. 75–77.
44 Одним із центральних постатей національного пантеону є Васіл Левський. Доречі під час проведення у Болгарії телевізійного проекту „Великі болгари“ саме він очолив десятку великих болгар. Культу В. Левського у болгарському суспільстві присвячена монографія М. Тодорової. Див.: Todorova, M. N. Bones of Contention: The living archive of Vasil Levski and the making of Bulgaria’s national hero. Budapest–New York: Central European University Press, 2009. Зауважимо, що до цього переліку 10 національних героїв входять також болгарський революціонер Хр. Ботєв і зачинатель національного Відродження, автор „Історії слов’яноболгарської“ Паїсій Хілендарський.
45 Даскалов, Р. Между Изтока и Запада: Български културни дилеми. София: Лик, 1998,
с. 78–79.
Як цитувати
Свириденко, В. (1). Постколоніальний синдром: міфи про „турецьке рабство“ та „Відродження“ в болгарському національному дискурсі (друга половина 1940-х рр. – початок 2000-х рр.). Дриновський збірник, 6. Retrieved із https://periodicals.karazin.ua/drinov/article/view/627