’Homo balcanicus’/’homo heroicus’ як стереотип літературної рецепції

Анотація

У статті розглядаються особливості висвітлення у антропологічних та етнопсихологічних студіях (Г. Геземан, Й. Цвіїч, В. Дворникович,  М. Гавацці, К. Казер), літературних творах і літературознавчій критиці (П. Негош, А. Крісті, І. Андрич, П. Джаджич, З. Каранович, Д. Кіш, В. Голдсворті, М. Пантич та ін.) стереотипу ‘homo balcanicus’ як уявлення, що пов’язується з «темною стороною» балканського менталітету. Літературний дискурс, представлений широким хронологічним розрізом, подає комбінацію авто- та гетеро-стереотипів, які знаходять своє пояснення у контексті історичного буття етносу, із врахуванням його конкретних соціо-культурних особливостей. За такої умови відповідні «фігури пам’яті» зберігають семантичний субстрат та містять синтез попереднього дискурсу, зокрема етнофольклорного, передусім в плані протиставлення свій/чужий, водночас уникають міфологізації і при цьому ставлять питання універсальності та/або локальності певної традиції, а у кінцевому рахунку підтримують ідею цивілізаційного діалогу і можливостей міжкультурного обміну та порозуміння. Когнітивна схема стереотипії, в основі якої опозиція своє/чуже, стає особливо відчутною в умовах глобалізації, набуваючи актуального виміру у колективному дискурсі «пам’яті», коли тематика присутності минулого у сучасності стає важливою темою не лише літературного канону, але й соціо-культурним чинником.