Історичні паралелі між українськими козаками й угорськими гайдуками (кінець XV– кінець XVII ст.)

Анотація

Основна мета даного дослідження полягає у визначенні можливих точок зору, які можуть стати основою для порівняльного історичного аналізу угорських гайдуків та українських козаків. До виникнення обох військових верств дозволив вакуум влади, який однаковою мірою створювався у 16 столітті населених гайдуками та козаками прикордонних районах. Розвиток гайдуків і козаків, а також збільшення їх кількості можна простежити від турецької загрози, як основний мотивуючий фактор, і відтак їх соціальну відокремленість у першій черзі виправдовувала важливу роль у захисті південних прикордонних територій.
Порівнюючи початкові витоки утворень козаків та гайдуків, ми можемо зробити висновок, що спочатку в обох випадках насамперед були залучені зовнішні чинники: українські козаки перейняли інститут козацтва від татар, на той час угорські гайдуки могли виявити характерні риси балканських гайдуків. Центральна влада відповідно в обох країнах також однаково ставилася до козаків та гайдуків, як була потреба в їхній збройній силі, тобто політика уряду щодо козаків та гайдуків фактично змінювалася залежно від актуальної
політики. Польсько-литовський і угорський уряд завжди прагнув одні й ті ж військові верстви тримати під контролем і обмежувати їх число, але центральна влада не мала жодного інтересу до повного їх руйнування, тому що постійно були потрібні їх збройна сила проти мусульман. Вражаюча схожість є в інститутах зареєстрованих козаків і королівських гайдуків, визнаних законно, оскільки вони мали привілейоване місце у суспільстві. Їхня категорія була «проміжною» між шаром дворянства та кріпаками, і лише наприкінці 16-го століття стала масовим суспільним явищ.