Syriam esse nostram… (Cic. Flac. 30). Чому Помпей перетворив державу Селевкідів на провінцію?

  • Sergey/Сергей Litovchenko/Литовченко Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна https://orcid.org/0000-0003-4880-8909
Ключові слова: Рим, Помпей, провінція, Парфія, Селевкіди, Сирія

Анотація

Статтю присвячено перетворенню царства Селевкідів в римську провінцію під час східного походу Гнея Помпея. Незважаючи на те, що причини, які підштовхнули Помпея до створення нової провінції, неодноразово обговорювалися в історіографії, питання про мотиви римського полководця залишається дискусійним. Ймовірно, певний вплив на дії Помпея мало прагнення впоратися зі внутрішньою нестабільністю в провінції, яка була викликана багаторічною громадянською війною. Однак аналіз джерел показує, що вирішальний вплив на дії Помпея надав зовнішньополітичний фактор - прагнення використовувати нову провінцію як плацдарм для майбутнього походу проти Парфії. В цьому випадку можна пояснити і відверте порушення римських зовнішньополітичних принципів - позбавлення влади визнаного Сенатом Антіоха XIII, і військову незахищеність провінції Сирія і навмисне погіршення відносин з парфянами. Лише зміна ситуації в Римської республіки не дозволили Помпею реалізувати свої задуми.

Завантаження

##plugins.generic.usageStats.noStats##

Посилання

Amela L. 2003: Cneo Pompeyo Magno. El defensor de la República romana. Madrid.

Arrayás I., Heredia С. 2017: Reflexiones sobre la actuación de Pompeyo Magno en Siria y el encaje del reino de Judea a la luz de las fuentes literarias antiguas. Barcino. Monographica Orientalia. 8, 125-159.

Badian E. 1971: Roman Imperialism in the Late Republic. London.

Ball W. 2000: Rome in the East: The Transformation of an Empire. London.

Bellinger A. 1949: The End of the Seleucids. Transactions of the Connecticut Academy of Arts and Sciences. 38, June, 51-102.

Beness L., Hillard T. 2013: Rei militaris virtus... orbem terrarum parere huic imperio coegit: The Transformation of Roman Imperium, 146-50 BC. In: D. Hoyos (ed.). A Companion to Roman Imperialism. Leiden, 141-154.

Braund D. 1984: Rome and the Friendly King. The Character of the Client Kingship. London.

Butcher K. 2003: Roman Syria and the Near East. London.

Christ K. 2004: Pompeius. Der Feldherr Roms. Eine Biographie. München.

Debevoise N. 2008: Politicheskaya istoriya Parfii. Saint Petersburg. (In Russian).

Dobiáš J. 1931: Les premiers rapports des Romains avec les Parthes et l'occupation de la Syrie. Archiv orientalni. 3, 216-256.

Downey Gl. 1951: The Occupation of Syria by the Romans. Transactions and Proceedings of the American Philological Association. 82, 149-163.

Downey Gl. 1963: Ancient Antioch. Princeton.

Edwell P. 2013: The Euphrates as a Boundary between Rome and Parthia in the Late Republic and Early Empire. Antichthon. 47, 191-206.

Ehling K. 2008: Untersuchungen zur Geschichte der späten Seleukiden (164-63 v. Chr.): Vom Tode des Antiochos IV. bis zur Einrichtung der Provinz Syria unter Pompeius. Stuttgart.

Eilers C. 2005: A Roman East: Pompey’s Settlement to the Death of Augustus. In: A. Erskine. Companion to the Hellenistic World. Oxford.

Engels D. 2013: Die städtischen Eliten der Kolonien der syrischen Tetrapolis zwischen Seleukiden, Armeniern, Parthern und Römern. Electrum. 20, 77–115.

Ferrero G. 1915: Velichiye i padeniye Rima: v 5 t. T. 1. Moscow. . (In Russian).

Gelzer M. 2005: Pompeius: Lebensbild eines Römers. Stuttgart.

Girardet K. 1992: Imperium und provinciae des Pompeius seit 67 v. Chr. Cahiers du Centre Gustave Glotz. 3. 177-188.

Keaveney A. 1981: Roman Treaties with Parthia circa 95-circa 64 BC. The American Journal of Philology. 102, 2, 195-212.

Kühnen A. 2005: Die imitatio Alexandri als politisches Instrument römischer Feldherren und Kaiser in der Zeit von der ausgehenden Republik bis zum Ende des dritten Jahrhunderts n. Chr. Duisburg.

Leach J. 1978: Pompey the Great. Oxford.

Lerouge C. 2007: L’image des Parthes dans le monde gréco-romain. Du début du Ier siècle av. J.-C. jusqu’à la fin du Haut-Empire romain. Stuttgart.

Liebmann-Frankfort Th. 1969: La frontiere orientale dans la politique exterieure de la République romaine depuis le traite d’Apamée jusqu’ à la fin de la conquete asiatiques de Pompee (189/88—63). Bruxelles.

Litovchenko S. D. 2005: Armyanskiy pokhod Gneya Pompeya. Drevnosti [Antiquities]. 6, 40-46. (In Russian).

Litovchenko S. D. 2015: Tsarstvovaniye Tigrana II Velikogo v Sirii: problemy khronologii. Antichnyy mir i arkheologiya [Ancient World and Archaeology]. 17, 176-191. (In Russian).

Malitz J. 1984: Caesars Partherkrieg. Historia. 33, 21-59.

Mezheritskiy J.Yu. 2016: "Vosstanovlennaya respublika" imperatora Avgusta. Moscow. (In Russian).

Mittag P. 2009: Zur Integration Antiocheias in den römischen Herrschaftsverband. In: Rom und der Osten im 1. Jahrhundert v. Chr. Akkulturation oder Kampf der Kulturen? Akten des Humboldt-Kollegs Verona, 19.-21. Februar 2004. Cosenza, 177-198.

Mommsen T. 1995: Istoriya Rima: V 5 t. V. 3. Saint Petersburg. (In Russian).

Morrell K. 2017: Pompey, Cato, and the Governance of the Roman Empire. Oxford.

Murphy J. 1993: Pompey's Eastern Acta. The Ancient History Bulletin. 7.4, 136-142.

Panov A.R. 2008: Rim na severo-vostochnykh rubezhakh: vzaimootnosheniya s gosudarstvami severnogo Prichernomor'ya i Zakavkaz'ya v I v. do n. e. – pervoy treti II v. n. e. Arzamas. (In Russian).

Rey-Coquais J.-P. 1978: Syrie Romaine, de Pompée à Dioclétien// The Journal of Roman Studies. 68, 44-73.

Rice Holmes T. 1923: The Roman Republic and the founder of the Empire: In 3 v. V. 1.Oxford.

Ridley R.T. 2006: Antiochos XIII, Pompeius Magnus and the unessayed coup. Ancient Society. 36, 81-95.

Rising T. 2013: Senatorial Opposition to Pompey's Eastern Settlement. A Storm in a Teacup? Historia. 62, 2, 196-221.

Rostovtzeff M. 1941: The Social and Economic History of the Hellenistic World: In three volumes. Vol. 2, Oxford.

Sartre M. 2014: Syrie romaine (70 av. J.-C.-73 apr. J.-C.). Pallas. 96, 253-269.

Schlude J. M., Overman J. A. 2017: Herod the Great: A Near Eastern Case Study in Roman-Parthian Politics// In: J.M. Schlude, B.B. Rubin (eds). Arsacids, Romans, and local elites: cross-cultural interactions of the Parthian Empire. Oxford.

Scullard H.H. 2011: From the Gracchi to Nero: a history of Rome from 133 B.C. to A.D. 68. London New-York.

Seager R. 2002: Pompey the Great : a Political Biography. 2-nd ed. Oxford

Shayegan R. 2011: Arsacids and Sasanians: Political Ideology in Post-Hellenistic and Late Antique Persia. Cambridge.

Sherwin-White A. N. 1984: Roman Foreign Policy in the East: 168 B.С. to A. D. 1. London.

Sherwin-White A. N. 1994: Lucullus, Pompey and the East. In: J. A. Crook , A. Lintott , E. Rawson (eds) Cambridge Ancient History. 2-nd ed. V. 9. Cambridge.

Sicker M. 2000: The pre-Islamic Middle East. London.

Smykov E.V. 2001: Rim i Parfiya: put' k dogovoru (Gney Pompey i parfyane). In: Antichnost': obshchestvo i idei [Antiquity: society and ideas]. Kazan, 118-129. (In Russian).

Smykov E.V. 2006: Siriyskoye namestnichestvo Avla Gabiniya. Antichnyy mir i arkheologiya [Ancient World and Archaeology]. 2, 198-214. (In Russian).

Smykov E.V. 2013: Siriya v 83–63 gg. do n.e.: ot anarkhii k provintsii. Antichnyy mir i arkheologiya [Ancient World and Archaeology]. 16, 112-125. (In Russian).

Southern P. 2002: Pompey the Great: Caesar's Friend and Foe. Stroud.

Steel С. 2013: End of the Roman Republic 146 to 44 BC: Conquest and Crisis. Edinburgh.

Sullivan R. 1990: Near Eastern royalty and Rome, 100-30 BC. Toronto.

Syme R. 1995: Anatolica. Studies in Strabo. Oxford.

Will É. 2003: Histoire politique du monde hellénistique (323–30 av. J.-C.). T. 2: Des avènements d'Antiochus III et de Philippe V à la fin des Lagides. Nancy.

Wirth G. 1983. Pompeius - Armenien - Parther. Mutmassungen zur Bewaltigung einer Krisensituation. Bonner Jahrbücher. 183, 1-60.

Wolski J. 1999: The Seleucids: The Decline and Fall of their Empire. Krakow.

Опубліковано
2019-12-17
Цитовано
Як цитувати
Litovchenko/ЛитовченкоS. (2019). Syriam esse nostram… (Cic. Flac. 30). Чому Помпей перетворив державу Селевкідів на провінцію?. Давнина. Харківський історико-археологічний щорічник, 17, 8-20. https://doi.org/10.26565/2309-6608-2019-17-01