Прізвища українського населення як інструмент популяційно-генетичних досліджень
Анотація
В статті приводяться результати популяційно-генетичного дослідження, виконаного за допомогою прізвищ. Доведено, що українські прізвища відповідають попереднім вимогам, що висуваються до них, як до інструменту популяційно-генетичного дослідження: вони стабільно успадковуються більше десяти поколінь за патрилінійним типом; за семантикою і морфологією є найбільш різноманітними у світі; нерівномірно розподіляються по територіях країни, що відрізняються історією, демографічними процесами, антропологічними типами населення, розподілом біологічних маркерів. За коефіцієнтами кореляції між питомою вагою етнічної групі в популяції і числом етнічних прізвищ виявлено прямий зв'язок. Також прямий зв'язок існує між матрицями генетичних відстаней, розрахованих за групами крові, гаплогрупами Y хромосоми і відстанями за прізвищами. Досить сильний зв'язок прізвищ з генетичними маркерами дає підставу для екстраполяції значень, одержаних за допомогою прізвищ, на генофонд населення. Показано розподіл 20 найчастіших прізвищ в різних регіонах. Розраховані показники, які відбивають структуру популяції і генетичні процеси, що в них протікають: індекс ізонімії Ir, показники різноманіття α, інбридингу Fst , міграції ν, показник упорядкованості H і надмірності розподілу R. Порівняно ці показники між популяціями у географічному і ієрархічному розташуваннях. Індекс ізонімії демонструють чіткий градієнт, що збільшується у напряму від південного сходу країни до північного заходу. Інші показники також досить чітко змінюють своє значення з південного сходу у західному і північно-західному напрямках. На нижчих рівнях популяційної структури диференційна здатність показників, розрахованих за прізвищами, збільшується. На рівні районних популяцій виявлений ефект засновника, який є аналогом генетичного дрейфу, що особливо чітко демонструє показник індексу місця Ip. Розподіл популяційних показників знаходить пояснення в історичних подіях і демографічних процесах, що мали місце в історії країни.
Завантаження
Посилання
Hrushevsky M. Illustrated history of Ukraine – repr. Interpretation of vol. 1913. – Kyiv, 1990. – 524 p. (In Ukrainian)
Redko Y.K. (1968) Directory of Ukrainian surnames. Kiev : Naukova dumka. 256 p. (In Ukrainian)
Redko Y.K. Modern Ukrainian surnames. Kiev : Naukova dumka, 1966 216 p. (In Ukrainian)
Seheda S. (2001) Anthropology: Education. manual. Kyiv : Lybid. 336 p. (In Ukrainian)
Barrai I., Cavalli–Sforza L. L., Moroni A. Isonymy structure of USA population // Am J Phys Anthropol. 2001. V. 114, № 2. P. 109–123. https://doi.org/10.1002/1096-8644(200102)114:2<109::AID-AJPA1011>3.0.CO;2-I
Barrai I., Formica G., Scapoli C. et al. Microevolution in Ferrara: Isonymy 1890–1990 // Annals of Human Biology. 1992. V.19, № 4. P. 371–385. https://doi.org/10.1080/03014469200002242
Nei M. Molecular Population Genetics and Evolution. North-Holland American Elsevier. 1975. 288 p.
Pshenichnov A., Balanovska E., Balanovsky O. et al. Variation of paternal, maternal and autosomal genetic markers on intra-ethnic (Ukrainians) and inter-ethic (Europe) level supports Y chromosomal marker bias // International Society for Applied Biological Sciences.Split. 2007. P.128.
Timoshenko L. I., Lavrovskaya L. N. (1978) Allocation of erythrocyte antigens and protein factors of blood among the population of some genogeographic zones of the Ukrainian SSR. Cytology and Genetics. V. 12, № 6. P. 535–40.
Utevska O. M., Pshenichnov A. S., Dibirova Kh. D., Rootsi S., Agdzhoyan A. T., Churnosov M. I., Balanovska E. V., Atramentova L. A. Balanovsky O. P. Gene Pool Similarities and Differences between Ukrainians and Russians of Slobozhanshchina Based on Y-Chromosome Data // Cytology and Genetics. 2015. V. 49, № 4. P. 245–253. https://doi.org/10.3103/S0095452715040106
Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої її публікації на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License 4.0 International (CC BY 4.0), яка дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи.
