Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія «Біологія»

Життєві форми та будова пагонів інвазійного виду Geranium sibiricum l. (Geraniaceae) у двох локальних популяціях в Україні

2025-01-16T09:44:17+00:00

Було встановлено, що життєва форма чужорідного інвазійного виду рослин Geranium sibiricum в різних літературних джерелах трактується неоднозначно, а в описі підземних органів (пагонової та кореневої систем) твердження різних авторів є часто навіть суперечливими. У роботі було проаналізовано вісімдесят особин G. sibiricum, зібраних у 2019–2021 рр. під час польових досліджень у двох локальних популяціях: у м. Пирятин (Полтавська область) та м. Києві (Київська область), з метою вивчення типу форми росту та структури пагонів з використанням поглибленої концепції різноманітності каудексів та їх відмінності від інших структурних утворень. Було уточнено основну життєву форму та модель пагоноутворення G. sibiricum, яка представлена дворічним конодієвим стрижневокореневим монокарпіком з моноподіальним типом галуження. В зв’язку з вираженою поліваріантністю життєвої форми виду, у особин G. sibiricum було описано ще два її типи: каудексовий стрижневокореневий олігокарпік та базифізний мичкуватокореневий олігокарпік з симподіальним типом галуження. Проаналізовано будову елементарних суцвіть G. sibiricum, досліджено будову його надземної та підземної пагонової системи, а також кореневої системи. Встановлено, що особини G. sibiricum у популяціях м. Пирятина та м. Києва відрізняються довжиною квітконосного пагона, довжиною міжвузлів та рівнем галуження та мають різний тип генеративних пагонів за розміщенням у просторі. Було виявлено, що різноманітність архітектурної структури особин цього інвазійного виду, пов’язана з різними умовами зростання, ймовірно, може бути адаптацією до конкретних умов навколишнього середовища їхніх популяцій і може бути цінною для вивчення інтродукції інвазійних видів та визначення етапів розвитку, на яких менеджмент їхніх популяцій буде найбільш ефективним.

Gymnadenia conopsea (L.) R.Br. (Orchidacea) у природному заповіднику “Горгани”: популяційні моніторингові дослідження і комплексна характеристика середовища існування

2025-03-10T18:13:21+00:00

Вперше для території природного заповідника “Горгани” на прикладі постійної пробної площі № 1 складено комплексну характеристику типової післялісової луки: за результатами екоморфічного аналізу парціальної флори виявлено її екологічну специфіку; за даними вагового аналізу і показниками проективного покриття отримано інформацію щодо особливостей просторової організації рослинного покриву; на підставі фітоіндикації здійснено розрахунок показників екологічних режимів едафотопу і кліматопу; досліджено структуру ценопопуляції Gymnadenia conopsea (L.) R.Br. і виявлено ступінь відповідності умов місцезростання зоні толерантності цього виду. Фітосозологічна цінність пробної площі обумовлена наявністю сімох видів з Червоної книги України: Gymnadenia conopsea, Dactylorhiza majalis (Rchb.) P.F.Hunt & Summerh., Platanthera bifolia (L.) Rich., Neottia ovata (L.) Hartm.., Epipactis helleborine (L.) Crantz, Traunsteinera globosa (L.) Rchb., Galanthus nivalis L.. З'ясовано, що просторова організація рослинного покриву неоднорідна, показники вагового аналізу коливаються в значному діапазоні. Досліджена ділянка відповідає свіжим лісо-лучним екотопам з повним промочуванням кореневмісного шару ґрунту опадами і талими водами. Ґрунти помірно аеровані, слабкокислі, доволі багаті на мінеральні солі, але з незначним вмістом карбонатів і відносно бідні щодо мінерального азоту. Такі умови едафотопу є сприятливими для існування мезофітів, гемігідроконтрастофобів, субацидофілів, гемінітрофілів, геміаерофобів, субомброфітів, геміокеаністів, субмікротермів, гемікріофітів. Встановлено, що показники екологічних режимів едафотопу і кліматопу, загалом, знаходяться у межах зони толерантності G. conopsea, але для режимів освітлення, змінності зволоження, аерації і кислотності наближаються до межі екологічної амплітуди виду. Позитивним для його існування є наявність сформованого прошарку підстилки (450-500 г на 1м² повітряно-сухої ваги); відсутність щільної дернини (менше 180 г на 1м²), відсутність (або незначний розвиток) ярусів напівчагарників і мохів. Кількість генеративних особин впродовж декількох років залишається відносно стабільною, хоча можна говорити про певну тенденцію до зменшення.

Екологічна пластичність короткостеблих сортів пшениці м’якої озимої (Triticum aestivum L.) та стійкість до збудників піренофорозу (Pyrenophora tritici-repentis (Died.) Drechsler) і бурої листкової іржі (Puccinia recondita f. sp. tritici Rob. et Desm.)

2025-03-10T18:14:02+00:00

У зв’язку з мінливістю поширених збудників листкових хвороб пшениці м’якої озимої, утворенням вірулентних та агресивних рас, а також з періодичними посухами, які зі змінами клімату все частіше спостерігаються на території України, виникають передумови для поглибленого вивчення адаптивних властивостей сортів рослин та виділення серед них кращого генофонду для селекції. У роботі представлені результати визначення екологічної пластичності в короткостеблих сортів пшениці м’якої озимої, диференційованих за стійкістю до збудників піренофорозу та бурої листкової іржі. Виділено нові джерела високої та стабільної групової стійкості до збудників піренофорозу та бурої листкової іржі – Версія одеська (UKR) та Mescal (FRA). За сумою рангів генотипового ефекту (ε_i) та коефіцієнту регресії (R_i) врожайності серед короткостеблих сортів, визначено генотипи, які відзначаються найвищим генетичним потенціалом адаптивності (сума рангів 2) до стресових умов вирощування в східній частині Лісостепу України, формуючи при цьому урожайність понад 16 % до стандарту, а саме: Покровська (ε_i = 1,92; R_i = 0,60), Версія одеська (ε_i = 1,21; R_i = 0,77), МІП Відзнака (ε_i = 1,05; R_i = 0,82) (UKR); Mescal (ε_i = 0,98; R_i = 0,65) (FRA) та SY Wolf (ε_i = 0,94; R_i = 0,69) (USA). Встановлено, що у короткостеблих сортів генотиповий ефект врожайністі був у межах від -1,71 до 1,92, а коефіцієнт регресії – від 0,60 до 1,45, що значною мірою позначалося на рівні екологічної пластичності, діапазон суми рангів якої варіював при цьому від 2 до 6. Частка зразків з високими значеннями генотипового ефекту при цьому складала 33,3 %, а з високою стабільністю реалізації урожайності – 41,7 %. Встановлено, що у короткостеблих генотипів пшениці м’якої озимої стійкість до збудників бурої листкової іржі та піренофорозу на значному негативному рівні корелюють із сумою рангів генотипового ефекту і коефіцієнту регресії врожайністі – r = -0,65, P < 0,01 та r = -0,58, P < 0,01 відповідно. Виділені джерела високих рівнів групової стійкості до збудників піренофорозу та бурої листкової іржі, високого потенціалу та стабільності урожайності є цінним вихідним матеріалом для створення нових та високоперспективних сортів пшениці м’якої озимої адаптивних до стресових умов вирощування у східній частині Лісостепу України

Прізвища українського населення як інструмент популяційно-генетичних досліджень

2025-03-10T18:15:07+00:00

В статті приводяться результати популяційно-генетичного дослідження, виконаного за допомогою прізвищ. Доведено, що українські прізвища відповідають попереднім вимогам, що висуваються до них, як до інструменту популяційно-генетичного дослідження: вони стабільно успадковуються більше десяти поколінь за патрилінійним типом; за семантикою і морфологією є найбільш різноманітними у світі; нерівномірно розподіляються по територіях країни, що відрізняються історією, демографічними процесами, антропологічними типами населення, розподілом біологічних маркерів. За коефіцієнтами кореляції між питомою вагою етнічної групі в популяції і числом етнічних прізвищ виявлено прямий зв'язок. Також прямий зв'язок існує між матрицями генетичних відстаней, розрахованих за групами крові, гаплогрупами Y хромосоми і відстанями за прізвищами. Досить сильний зв'язок прізвищ з генетичними маркерами дає підставу для екстраполяції значень, одержаних за допомогою прізвищ, на генофонд населення. Показано розподіл 20 найчастіших прізвищ в різних регіонах. Розраховані показники, які відбивають структуру популяції і генетичні процеси, що в них протікають: індекс ізонімії I_r, показники різноманіття α, інбридингу F_st, міграції ν, показник упорядкованості H і надмірності розподілу R. Порівняно ці показники між популяціями у географічному і ієрархічному розташуваннях. Індекс ізонімії демонструють чіткий градієнт, що збільшується у напряму від південного сходу країни до північного заходу. Інші показники також досить чітко змінюють своє значення з південного сходу у західному і північно-західному напрямках. На нижчих рівнях популяційної структури диференційна здатність показників, розрахованих за прізвищами, збільшується. На рівні районних популяцій виявлений ефект засновника, який є аналогом генетичного дрейфу, що особливо чітко демонструє показник індексу місця I_p. Розподіл популяційних показників знаходить пояснення в історичних подіях і демографічних процесах, що мали місце в історії країни.

Комплекс Schistosoma japonicum: варіації COI-послідовностей паразитів та їх проміжних господарів, проаналізованих за допомогою BLAST

2025-01-16T09:48:48+00:00

У цьому дослідженні я розглядаю взаємозв'язок між S. ovuncatum, S. sinensium, S. japonicum, S. mekongi та S. malayensis. Крім того, я аналізую взаємозв'язок між п’ятьма видами роду Oncomelania та Neotricula aperta, Robertsiella spp. і Tricula spp. Також я описую формування роду Oncomelania з його попередніх форм. Результати нуклеотидного аналізу за допомогою BLAST показали, що S. japonicum має 99,45% ідентичності з S. malayensis, 98,77% з S. mekongi, 98,07% з S. sinensium і 97,85% з S. ovuncatum. Послідовність S. malayensis виявила 100% ідентичності з S. mekongi. Значення E було меншим за 0,01. У результатах вирівнювання амінокислотних послідовностей у комплексі S. japonicum не було виявлено замін. У S. malayensis і S. mekongi не зафіксовано замін основ, між S. malayensis і S. sinensium виявлено 37 замін основ, між S. malayensis і S. japonicum — 10 замін основ, між S. malayensis і S. ovuncatum — 5 замін основ. На кладограмі було показано, що S. sinensium є сестринським видом до S. ovuncatum. Від них відокремився S. japonicum. Schistosoma japonicum розділився на S. mekongi та S. malayensis. Результати також показали, що Oncomelania robertsoni має 86,12% ідентичності з Neotricula aperta, 85,88% з Robertsiella spp. і 85,28% з Tricula bollingi. Значення E було меншим за 0,01. У вирівнюванні O. robertsoni та N. aperta виявлено дві заміни амінокислот, чотири заміни амінокислот і 84 заміни основ між O. robertsoni та Robertsiella spp., а також дві заміни амінокислот і 88 замін основ між O. robertsoni та T. bollingi. На нахиленому кладограмі дерево показало, що Tricula spp. розділився на N. aperta та Robertsiella spp. Це дослідження показало, що Oncomelania виник з попередніх форм. Результати нуклеотидного BLAST підтвердили, що S. ovuncatum близький до S. sinensium. Schistosoma sinensium розділився на S. japonicum, S. mekongi і S. malayensis. Oncomelania robertsoni був ближчий до N. aperta, ніж до Robertsiella spp., і до Tricula spp. (Tricula bollingi). Види роду Oncomelania виникли з їхніх попередників.

Нові знахідки глибоководних Gastrotricha і Tardigrada в Іберійському та Канарському басейнах (північно-східна Атлантика) з коментарями щодо складу абісальної мейофауни та парадоксу мейофауни

2025-01-23T12:19:34+00:00

“Парадокс мейофауни” пов’язаний з амфіокеанічним або навіть космополітичним поширенням видів цієї екологічної групи, а саме морської мейофауни, в противагу їх слабкому потенціалу розселення. Розв’язання цього парадоксу включає, з одного боку, знахідки комплексів генетично різних, але морфологічно криптичних видів із значно обмеженими ареалами; а з іншого – дослідження “оселищ-сходинок”, таких як шельфові зони океанічних островів і вершини підводних гір. Такі біотопи поділяють великі дистанції, наприклад, від одного континенту до іншого, на більш короткі проміжки. Однак тоді слід виключити можливе поширення “мілководної мейофауни” просто через зростання популяції та розширення ареалу на абісальних рівнинах Світового океану. Для того, щоб перевірити, чи можуть абісальні рівнини бути бар’єром для розселення певних таксонів морської мейофауни, ми дослідили склад мейофауни з шести проб (станцій) під час експедиції R/V Sonne IceDivA (SO280) в Іберійському та Канарському басейнах з абісальних глибин (4904 - 5485 м). Домінантними таксонами в усіх пробах були нематоди (13.0 - 97.7 ос./см²) та копеподи (0.4 - 9.6 ос./см²); анеліди, кіноринхи і остракоди мали меншу щільність. Відмічено три види гастротрих (Desmodasys sp. iberianA, Desmodasys sp. langsethA, Musellifer sp. iberianA (Musellifer aff. tridentatus)) та один тихохід (Coronarctus dissimilis), які дослідили з використанням світлової мікроскопії (ДІК та КЛСМ) а також СЕМ. Всі представлені гастротрихи, ймовірно, належать до нових та досі не описаних видів. Ареал Coronarctus dissimilis розширено до Іберійського басейну та глибини в 4163 м (банка Джозефіна). Ця знахідка може свідчити на користь потенційного амфіатлантичного поширення виду. Ми порівняли наші дані з іншими дослідженнями підводних гір, океанічних островів та з глибоководдя і прийшли до висновку, що абісальні рівнини є значним бар’єром на шляху поширення на великі відстані для більшості родів (і видів) гастротрих, а також для певної частини родів тихоходів.

Поширення бранхіобделід (Annelida: Clitellata) на благородному раці Astacus astacus у Закарпатській області України

2025-01-16T09:50:25+00:00

Наше дослідження присвячене поширенню, чисельності та різноманіттю бранхіобделід на прісноводних раках у Закарпатському регіоні України, зокрема у річці Теребля та озері Синевир. Під час літніх сезонів 2008, 2009, 2017 і 2022 років було обстежено 68 особин благородного рака (Astacus astacus Linnaeus, 1758), у яких було ідентифіковано чотири види бранхіобделід: Branchiobdella parasita (Braun, 1805), B. balcanica Moszynski, 1937, B. pentadonta Whitman, 1882 і B. hexadonta Gruber, 1883. У нашій роботі вперше для фауни України наводиться B. hexadonta, а також розширюються відомості про розповсюдження B. parasita та B. balcanica. Серед виявлених видів найбільш поширеним був B. balcanica, який складав 83% від загальної кількості бранхіобделід у зразках з озера Синевир та 64% у річці Теребля. Цей вид переважно локалізувався на клешнях, грудних ніжках та основах антенул раків, а кокони розташовувалися у нижніх цервікальних борознах. Менш численним був B. pentadonta, частка якого становила 10% у зразках з озера Синевир та 15% у річці Теребля; він зазвичай співіснував з B. balcanica на тих самих частинах тіла хазяїна. B. hexadonta, виявлений лише в озері Синевир, локалізувався в зябрових камерах та складав лише 3% загальної чисельності бранхіобделід; при цьому пошкодження зябрових філаментів може свідчити про паразитичну поведінку цього виду. B. parasita, відома своїми значними розмірами та широким ареалом у популяціях європейських раків, складала приблизно 21% від загальної кількості бранхіобделід і була виявлена переважно на очах, максиліпедах і боках головогрудей. Новоописаний вид B. bulgariensis, знайдений у Болгарії, відрізняється від B. parasita структурою сперматеки та асоціюється з A. torrentium. У нашому дослідженні зразки виявили відмінності у структурі сперматеки як від B. Bulgariensis, так і B. parasita, що свідчить про можливі таксономічні відмінності, які потребують подальшого вивчення за допомогою молекулярно-генетичного аналізу. У цьому дослідженні ми розширюємо існуючі описи видів бранхіобделід Закарпатського регіону Україниб надаючи детальні морфологічні та анатомічні параметри.

Порівняння впливу кріоекстракту пуповини та його ліофілізованої форми на адгезивні, проліферативні та метаболічні властивості різних типів клітин

2025-01-16T09:51:15+00:00

У дослідженні проведено порівняльний аналіз впливу кріоекстракту пуповини та його ліофілізованої форми на функціональні характеристики різних типів клітин, зокрема фібробластів, нервових клітин, спленоцитів і клітин фетальної печінки. Метою було визначити можливість використання кріоекстракту пуповини як альтернативи фетальній бичачій сироватці (fetal bovine serum, FBS), що традиційно застосовується для стимуляції клітинного росту, але використання якої супроводжується етичними та безпековими обмеженнями. Кріоекстракт пуповини є багатим на біоактивні компоненти, здатні підвищувати адгезивну, проліферативну та метаболічну активність клітин, показав свою ефективність як замінник сироватки в культивуванні різних типів клітин, що робить його перспективним для широкого застосування в клітинних технологіях та регенеративній медицині.

Результати експериментів показали, що кріоекстракт пуповини значно покращує адгезивні та проліферативні властивості клітин порівняно з іншими досліджуваними умовами. Фібробласти демонстрували високу адгезію та швидку міграцію за умов додавання кріоекстракту, що надає переваги для потенційного використання у відновленні сполучнотканинної строми різних органів та шкіри. Нервові клітини показали збільшення життєздатності та стабільність, в порівнянні з FBS, що робить екстракт пуповини перспективним для застосування в нейрорегенеративних технологіях. Крім того, кріоекстракт виявив значний позитивний вплив на клітини фетальної печінки, підвищуючи їхню метаболічну активність та адгезію, що відкриває можливості для досліджень у галузі печінкової регенерації. Вплив на спленоцити також був позитивним, що свідчить про можливість його застосування для підтримки імунної функції в умовах, де потрібна регуляція імунної відповіді.

Ліофілізат кріоекстракту, у свою чергу, продемонстрував обмежений позитивний вплив, зокрема на адгезивні та проліферативні властивості, і був менш ефективним у порівнянні з кріоекстрактом. Його додавання до культур нервових клітин та фібробластів, призводило до зниження адгезії та міграційної активності, що свідчить про необхідність оптимізації процесу ліофілізації для збереження біологічної активності екстракту. Тим не менш, стабільність ліофілізованого екстракту та його здатність до тривалого зберігання робить його корисним для ситуацій, де важливі збереження біоактивних компонентів і тривалий термін придатності.

Таким чином кріоекстракт пуповини є перспективною альтернативою FBS, його використання може забезпечувати необхідну підтримку росту, адгезії та проліферації клітин. Однак, технологія отримання ліофілізату кріоекстракту пуповини потребує подальшого вдосконалення для досягнення такої ж ефективності, як у кріоекстракту. Подальші дослідження повинні зосередитися на детальному вивченні механізмів дії кріоекстракту, а також на оптимізації методів ліофілізації, щоб адаптувати цей продукт до потреб клітинних технологій та регенеративної медицини, що дозволить ширше використовувати його для стимуляції регенерації тканин та відновлення функціональної активності різних органів.

Створення ландшафтного заказника місцевого значення "Березівський" як складова збереження природних ландшафтів, біотопічного і видового різноманіття Північного Сходу України

2025-03-10T18:22:16+00:00

З метою створення ландшафтного заказника місцевого значення "Березівський" було досліджено ділянки остепнених, лучних, перезволожених оселищ, що знаходяться на схилах та днищі балки. Балка належить до басейну річки Мерла. Пропонована для заповідання територія розташована на півночі Харківської області у околицях с.Березівка (Краснокутська селищна територіальна громада Богодухівського району). На верхніх частинах схилів збереглися фрагменти степових екосистем, які колись були поширені на цій території, а наразі зазнали антропічного впливу і використовуються переважно під оранку. Флористичне різноманіття ділянок з остепненим травостоєм складає в середньому 23-26 видів судинних рослин на 100 м², а на деяких ділянках цей показник сягає 40 видів. Фітосозологічну цінність таким ділянкам надає наявність видів, що охороняються на державному рівні, зокрема, Adonis vernalis L., Colchicum bulbocodium Ker Gawl., Crocus reticulatus Steven ex Adams, Pulsatilla pratensis (L.) Mill. s.l., Stipa capillata L. Територія проектованого заказника має велике значення для збереження поселень Marmota bobak (Müller, 1776) — виду, занесеного до Червоної книги України у 2021 році. На дні дослідженої балки знаходиться невеликий потічок, місцями запруджений греблями Castor fiber L., гирлова частина якого сполучається із штучним ставком. Ці водойми є важливим місцем існування та розмноження для амфібій: Lissotriton vulgaris (Linnaeus, 1758), Pelopylax ridibunda (Pallas, 1771), Rana arvalis (Nilsson, 1842), Bufotes viridis (Laurenti, 1768), Pelobates vespertinus (Lichtenstein, 1823), Bombina bombina (Linnaeus, 1758). На схилах балки мешкає велика популяція Lacerta agilis (Linnaeus, 1758), по берегах зустрічається Natrix natrix (Linnaeus, 1758). Усі ці види амфібій та рептилій включені до додатків Бернської конвенції. Ландшафтне і фітоценотичне різноманіття на території проектованого заказника обумовлює різноманітність орнітофауни і ентомофауни. Наразі виявлено та визначено 18 видів птахів. Хоча це переважно звичайні для Харківської області види, вони потребують охорони згідно з Бернською конвенцією. Один вид птахів (Grus grus (Linnaeus, 1758)) охороняється на державному рівні. Зафіксовано два види комах з Червоної книги України — Xylocopa valga (Linnaeus, 1767) та Hamearis lucina (Linnaeus, 1758), але ентомофауна потребує подальшого детального вивчення. Таким чином, першечерговою задачею майбутнього заказника є збереження типових для Українського Лісостепу ландшафтів (особливо залишків степових екосистем), як середовища існування рідкісних і зникаючих видів, що підлягають охороні на регіональному, державному і загальноєвропейському рівнях. Не менш важливим завданням є відновлення біотопів трав'яного типу, що зазнали у минулому значного пасовищного навантаження (переважно днище балки і нижні пологі частини схилів). Досліджувана територія має значну цінність ще і тому, що на час написання статті вона не зазнала деструктивного впливу бойових дій.

Вплив підвищеного рівня активних форм кисню в еякуляті на показники репродуктивної функції у чоловіків зі зниженням фертильності

2025-03-10T18:24:09+00:00

Високий рівень активних форм кисню (АФК) в еякуляті є однією з причин зниження чоловічої репродуктивної функції. Окислювальний стрес визначається як дисбаланс між утворенням активних форм кисню та здатністю антиоксидантної системи їх детоксикувати. Надлишок активних форм кисню в спермі може ініціювати патологічні зміни сперматозоїдів, викликаючи окисне пошкодження клітинних оболонок, білків і ДНК. Вимірюванню вмісту активних форм кисню перешкоджає відсутність стандартизації. У даному дослідженні визначено вплив оксидативного стресу на стандартні мікроскопічні параметри спермограми та рівень фрагментації ДНК сперматозоїдів в еякуляті у чоловіків зі зниженою репродуктивною функцією. Отримані результати підтверджують значну роль роботи системи детоксикації у підтримці нормальних мікроскопічних показників спермограми. Встановлено негативний вплив високого рівня активних форм кисню в еякуляті на рухливість, концентрацію та морфологію сперматозоїдів у чоловіків з порушенням фертильності (p<0,05). Показано, що рівень оксидативного стресу в еякуляті статистично значуще вищий у пацієнтів зі зниженими параметрами спермограми, у порівнянні з даним показником для чоловіків з нормальними показниками репродуктивної функції (p<0,01). Не виявлено впливу віку чоловіків на мікроскопічні показники еякуляту. Кореляції між рівнем активних форм кисню та часткою сперматозоїдів з фрагментованою ДНК в еякуляті не встановлено. Втім показано, що частка сперматозоїдів з фрагментованою ДНК значно вища у безплідних пацієнтів у порівнянні з групою чоловіків з нормальними показниками репродуктивної функції (р<0,05). Отже, високий рівень фрагментації ДНК сперматозоїдів в еякуляті також можна вважати однією з причин зниження чоловічої фертильності. Доведено доцільність визначення рівня оксидативного стресу у чоловіків зі зниженими параметрами спермограми у рамках обстеження з метою встановлення причин безпліддя у парі. Надалі необхідно стандартизувати правила забору матеріала та виконання аналізу визначення рівня активних форм кисню в еякуляті.

Вікові відмінності впливу переривчастого голодування на морфофункціональні показники підшлункової залози щурів

2025-01-16T09:54:06+00:00

Ефективність застосування переривчастого голодування (ПГ) для активації функції підшлункової залози (ПЗ) не є однозначним. Одними з причин цього можуть бути відмінності у використанні режиму ПГ, тривалості досліду, а також залучення до експерименту тварин різного віку. Також залишається відкритим питання про те, наскільки вираженим є ефект застосування ПГ для підвищення функціональної активності ПЗ у осіб похилого віку. Метою роботи було дослідити і порівняти морфофункціональні зміни ПЗ щурів різного віку після впливу ПГ і оцінити перспективність його використання в якості засобу для корекції виражених вікових знижень функції залози. Експерименти були виконані на 40 щурах-самцях 3- і 15-міс віку. Піддослідні тварини зазнавали впливу ПГ, а саме – 1 доба повне голодування / 2 доби стандартний віварний раціон. Доступ до води був вільний. Тривалість досліду становила 28 діб. З тканини ПЗ виготовляли гістологічні препарати за стандартною методикою. Гістоморфометрію здійснювали за допомогою комп'ютерної програми «Image J». Дослідження проводили відповідно до положень «Європейської конвенції про захист хребетних тварин, що використовуються для експериментальних та інших наукових цілей» (Страсбург, 1986). Виявлено, що вплив ПГ протягом 28-ми діб призводив до появи чітко виражених морфофункціональних ознак підвищення активності ПЗ у дорослих щурів. Особливо зростала ендокринна функція залози, про що свідчило вірогідне збільшення відносної площі ендокринної частини (на 108%), середньої кількості острівців Лангерганса (на 44%), розмірів острівців, кількості розміщених у них ендокриноцитів (на 20%) та зниження концентрації глюкози в крові. У молодих тварин, навпаки, ПГ знижувала активність як екзо-, так і ендокринної (більшою мірою) частини залози. Вплив ПГ знижував кількість сполучної тканини в ПЗ щурів різного віку. Отримані дані можуть бути використані для підвищення функції ПЗ у дорослих і осіб похилого віку, а також при профілактиці вікових хронічних захворювань залози, що супроводжуються появою фіброзу. Тоді як використання ПГ у молодому віці не бажане.

Вплив штучної мікоризації на ріст і розвиток рослин в умовах вегетаційного досліду

2025-03-10T18:25:28+00:00

Нині для практичного використання в сільському господарстві запропоновано численні комерційно доступні біопрепарати на основі арбускулярних мікоризних (АМ) грибів. Потенційні переваги інокуляції ґрунтів AM грибами для виробництва рослинної продукції були показані в багатьох дослідженнях. Проте рівень універсальності таких препаратів, тобто ефективність штучної мікоризації одним видом грибів для різних сільськогосподарських рослин, досі залишається нез’ясованим. Метою роботи було оцінити можливість та ефективність штучної мікоризації томатів і пшениці у вегетаційному досліді. Оцінено вплив внесення в ґрунт препарату Мікоплант, що містить пропагули ендомікоризних міксоміцетів, на схожість насіння, морфометричні показники рослин, концентрацію хлорофілу в листках пшениці та томатів. У досліді використовували насіння ізогенних за генами Vrn ліній пшениці сорту Миронівська 808 та двох сортів томатів – ранньостиглого сорту Кременчуцький ранній та пізньостиглого сорту Асe. Застосування препарату Мікоплант стимулювало проростання насіння пшениці: рослини пшениці проростали раніше і переходили до наступної стадії розвитку раніше, ніж у контролі. Проте спостерігався протилежний ефект на схожість насіння томатів. За обробки Мікоплантом виникала тенденція до підвищення морфометричних показників у рослин ізогенних ліній пшениці Vrn-A1a та Vrn-D1a на різних фазах росту і розвитку – на тлі утворення поверхневої мікоризи на коренях. Позитивний вплив штучної мікоризації на фотосинтез було встановлено лише для ізогенної лінії Vrn-D1a і тільки на стадії наливу зерна. У томатів спостерігали утворення арбускулярної мікоризи внаслідок обробки Мікоплантом, але істотного позитивного впливу на морфометричні показники і концентрацію хлорофілу в листках не було виявлено. Максимальна частота появи мікоризи визначалася у томатів сорту Кременчуцький ранній, а максимальна інтенсивність мікоризоутворення – у дослідних серіях пізньостиглого сорту Асе.