https://periodicals.karazin.ua/biology/issue/feed Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія «Біологія» 2018-06-20T06:22:20+03:00 В.В.Навроцька / V.V.Navrotskaya seriesbiology@karazin.ua Open Journal Systems <p>Фахове видання з біологічних наук.</p> <p>Індексується в Web of Science Core Collection.</p> <p>Містить результати досліджень та оглядові статті з біології.</p> <p>Збірник призначений для викладачів, наукових співробітників, аспірантів і студентів, які спеціалізуються у відповідних або суміжних галузях науки.</p> https://periodicals.karazin.ua/biology/article/view/10219 Метал-акумулююча та деструктивна активність іммобілізованих бактерій в біотехнології очищення морської води 2018-06-19T09:25:42+03:00 О. Г. Горшкова helen-good@ukr.net Т. В. Гудзенко tgudzenko@ukr.net О. В. Волювач voluvach@ukr.net Н. Ю. Васильєва tgudzenko@ukr.net Проведено порівняльний аналіз метал-акумулюючої та деструктивної активності морських бактерій в біотехнології очищення багатокомпонентної за складом полютантів морської води. Підвищенню метал-акумулюючій і ПАР- (ПАР: поверхнево-активна речовина) та нафтодеструктивній активності асоціації бактерій <em>Pseudomonas  fluorescens</em> ОNU328, <em>P. maltophilia</em> ОNU329, <em>P. cepacia</em> ОNU327, №38, №39, №41, №47 сприяла іммобілізація на синтетичному носії типу «ВІЯ». Експериментальне випробування підтвердило, що при використанні біохімічно активних іммобілізованих бактерій досягаються максимальні результати по очищенню морської води як від неорганічних, так і органічних полютантів. Ступінь очищення від органічних сполук досягав максимуму за обробки води іммобілізованими бактеріями у складі біофлоків на поверхні штучного носія – 74,0% для додецилсульфату натрію і 83,0% для вуглеводнів нафти;  від неорганічних сполук – за обробки води клітинами бактерій, іммобілізованими на штучному носії без флокуляції – 64,4%  для Cr (VI) і 71,6% для Сu (II). Виявлене дозволяє рекомендувати використовувати іммобілізовані бактерії з поліфункціональною активністю у новій технології очищення морської води в умовах багатокомпонентного за складом полютантів забруднення. ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/biology/article/view/10220 In silico аналіз потенційних гем-зв'язувальних сайтів у протеїнових комплексах, що містять repulsive guidance molecule BMP co-receptor B (RGMB) людини 2018-06-19T09:33:23+03:00 Т. В. Бараннік tbarannik@karazin.ua В. В. Шуба shubavladislav@gmail.com BMP сигналінг і рівень гему задіяні у регуляції метаболізму заліза, розвитку оксидативного стресу і запалення. Накопичення вільного гему внаслідок деструкції гемопротеїнів веде до пошкоджень клітин та/або модуляції сигналінгу. Передбачення потенційних гем-зв'язувальних сайтів у протеїнових комплексах, що містять repulsive guidance molecule BMP co-receptor B (RGMB), було проведено за допомогою онлайн програм PatchDock і HemeBIND з використанням даних щодо структури RGMB комплексів з неогеніном (PDB ID 4bq6) та/або BMP2 (PDB ID 4uhz і 4ui2). Молекулярний докінг виявив, що природний тетрамерний комплекс неогеніну та його корецептору RGMB надає декілька сайтів для зв'язування гему поруч з ділянками контакту ланцюгів, в той час як взаємодія гему з мономерними компонентами менш вірогідна. Тільки окремі передбачені сайти містили амінокислоти, здатні формувати стабільні зв’язки з гемом (His, Cys або Tyr), але неспецифічне приєднання гему до декількох ланцюгів комплексу одночасно могло б спричинити короткочасний конформаційний ефект. Беручи до уваги прозапальну дію BMP сигналінгу на ендотелій, зв’язування гему з BMP рецепторним комплексом може обговорюватись як неспецифічний механізм судинного патогенезу при накопиченні гему внаслідок стресу. ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/biology/article/view/10221 Рівень інтенсивності процесів переокиснення ліпідів і окиснювальної модифікації білків у мембранних фракціях клітин Escherichia coli як біомаркер тестування біосумісності наночастинок металів 2018-06-19T09:37:44+03:00 М. Є. Романько marina_biochem@ukr.net <p>Метою нашої роботи<strong> </strong>було визначення інтенсивності перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ) за рівнем утворення його продуктів – дієнових кон’югатів і малонового діальдегіду та окиснювальної модифікації білків (ОМБ) – за рівнем утворення карбоксильних похідних нейтрального і основного характеру у ізольованих мембранних фракціях клітин <em>Escherichia</em><em> </em><em>coli</em><em> </em>виробничих штамів за умов преінкубації з наночастинками Ауруму та Арґентуму (NPAu та NPAg) в розмірному діапазоні. Встановлено, що дослідні зразки NPAu і NPAg середнього розміру ~30 нм за дії на мембранні фракції клітин <em>E</em><em>. </em><em>coli</em> усіх дослідних штамів (за винятком штаму 57) сприяють уповільненню та/або утриманню на фізіологічному рівні інтенсивність процесів окиснення ліпідів та окисної деструкції білків, що супроводжується<strong> </strong>втручанням реакцій антиокиснювальної системи (АОС) за підвищенням рівня показника загальної антиокиснювальної активності (АОА) та змінами активності каталази (р≤0,05) та дозволяє стверджувати про мембранотропні властивості таких NPМе; використання їх надає можливість створити новий засіб управління структурно-функціональним станом бактеріальних клітин. У випадку контактної взаємодії NPAu середнього розміру ~20 і ~45 нм та NPAg середнього розміру ~30 нм з сумарними мембранними фракціями клітин штаму 57 реєстрували посилення інтенсивності процесів ПОЛ і ОМБ, а за взаємодії NPAu розміру ~20 нм з клітинами штаму 20 – лише процесів ОМБ відповідно, що вказує на прооксидантну і мембранотоксичну дію таких NPМе саме у цих розмірах. Тобто, у випадку активації ліпопероксидації за дії NPAu окисний стрес може мати сигнальний характер, а у випадку інтенсифікації процесів ОМБ на фоні фізіологічного рівня активності ПОЛ за дії NPAg – руйнівний характер відповідно. Слід зазначити також, що важливим аспектом з’ясування впливу наночастинок металів на систему АОС є встановлення залежності її реакції від вихідного редокс-статусу саме клітини. Таким чином, потенційна небезпечність дослідних NPМе носить залежний від їх дискретного розміру характер та є індивідуальною для різних штамів у межах одного таксономічного виду мікроорганізмів, з іншого боку – конкретні механізми біосумісності або цитотоксичної дії NPМе виокремити складно, бо вони можуть сильно відрізнятись навіть у межах одного класу наноматеріалів, тому це питання поки ще має дискусійний характер. </p> ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/biology/article/view/10222 Взаємодія Wolbachia pipientis з мобільними елементами геному дрозофіли: короткий огляд можливих випадків і припущень 2018-06-19T09:40:46+03:00 І. Д. Городнянський horodnianskyi@karazin.ua <p><em>Wolbachia pipientis</em> – ендосимбіотична бактерія, широко поширена у популяціях багатьох видів артропод. Одна з її найбільш цікавих особливостей – те, що вона є так званим репродуктивним паразитом – мікроорганізмом, здатним впливати на розмноження організму-господаря. Вольбахія широко поширена всередині популяцій різних видів плодових мушок роду <em>Drosophila</em>. За оцінками вчених, на сьогодні інфікованими є близько 80% природних популяцій. Серед ліній <em>Drosophila melanogaster</em>, що утримуються у лабораторіях, інфіковані понад 60%, внаслідок чого вчені, які проводять досліди на дрозофілі, мимоволі експериментують і з вольбахією. Незважаючи на хорошу вивченість <em>Wolbachia pipientis</em> як репродуктивного паразита, інші аспекти її впливу на організм господаря ще не повністю зрозумілі і становлять значний інтерес. Доведено, що вольбахія може бути симбіонтом організму-господаря, підвищуючи його стійкість до впливу деяких стресуючих факторів, вірусних та бактеріальних інфекцій. Незрозумілими залишаються механізми взаємодії вольбахії з геномом організму-господаря. Основною метою даної роботи був огляд можливої взаємодії вольбахії з мобільними елементами геному дрозофіли та ймовірних її механізмів. Розглядається припущення про взаємозв'язок вольбахії і мобільних елементів геному організму-господаря в якості компонентів єдиної регуляторної системи.</p> ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/biology/article/view/10223 Особливості гомологічної кон'югації політенних хромосом за впливу мікрохвиль і статичного магнітного поля у Drosophila melanogaster Meig. 2018-06-19T09:43:10+03:00 Л. Д. Дика lilya_dikaya@ukr.net Л. О. Шакіна LubovZ2003@gmail.com В. Ю. Страшнюк volodymyr.strashnyuk@gmail.com <p>Метою роботи було вивчити вплив мікрохвильового випромінювання, статичного магнітного поля та їх сумісної дії на порушення гомологічного спарювання політенних хромосом у <em>Drosophila melanogaster</em> Meig. Матеріалом для дослідження була інбредна лінія <em>Canton-S</em>. Застосовували мікрохвилі з частотою 36,64 ГГц і щільністю потужності 1 Вт/м<sup>2</sup> протягом 30 секунд і статичне магнітне поле напруженістю 25 мТл протягом 5 хв. Вплив електромагнітних полів здійснювали на стадії яйця після 2-годинної яйцекладки. Політенні хромосоми досліджували на давлених препаратах слинних залоз, забарвлених ацетоорсеїном. Для приготування препаратів використовували самок на стадії 0-годинної передлялечки. Мікрохвилі зменшували частоту асинапсису гомологічних хромосом на 18,1%. Статичне магнітне поле не мало значущого впливу. Комбінована дія цих чинників зменшувала частоту асинапсису в гігантських хромосомах дрозофіли на 37,1%. Отримані результати свідчать про вплив електромагнітних чинників на гомологічну кон'югацію хромосом в ядрах соматичних клітин. Таким чином, показана можливість їх впливу на транс-взаємодії локусів гомологічних хромосом.</p> ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/biology/article/view/10704 Зміни репродуктивних показників Drosophila melanogaster при дії низьких концентрацій неонікотиноїдів та ніацину на личинковій стадії 2018-06-19T09:48:33+03:00 В. А. Ковач zhivchick@i.ua Н. С. Філіпоненко filiponenkon@gmail.com Н. В. Колот natakolot2802@gmail.com Н. Є. Волкова natalia.volkova@karazin.ua <p>З моменту відкриття неонікотиноїди вважалися найбільш перспективними сполуками з інсектицидною активністю в силу специфічної дії на нікотинові ацетилхолінові рецептори саме комах і низьку токсичність для ссавців у використовуваних діапазонах концентрацій, а також у зв'язку з відсутністю формування стійкості до них у комах. Уведення неонікотиноїдів у сільськогосподарську практику дозволило істотно підвищити врожайність різних культур. Однак при активному повсюдному використанні даного класу інсектицидів було виявлено цілу низку негативних наслідків, зокрема для комах-запилювачів. Виявлення даних ефектів призвело до суттєвого обмеження або до заборони використання даних сполук у сільськогосподарській практиці ряду країн. Україна до переліку цих країн не входить. Виходячи з того, що препарати даного класу вільно продаються і безконтрольно використовуються, відповідні діючі речовини постійно присутні в агроценозах, та їх залишкові (не летальні) концентрації можуть впливати на життєдіяльність і репродукцію комах, причому як шкідників, так і корисних або нейтральних. Дане дослідження є експериментальним порівняльним аналізом впливу залишкових концентрацій інсектицидів неонікотиноїдного ряду і нікотинової кислоти на особливості розмноження дрозофіли. Результати експерименту показали, що нікотинова кислота чинить подібний за напрямком (пригнічення), але менш сильний (у порівнянні з використаними інсектицидами) вплив на плодючість і життєздатність генетично різних ліній дрозофіли. Виявлено генотип-залежні ефекти досліджених домішок на смертність на стадії лялечки. Встановлено також, що серед нащадків особин, які пережили вплив, частка таких, які доживають до личинкової стадії, збільшується у порівнянні з контрольною групою. Іншими словами, залежно від генотипу тривалий (в онтогенезі) вплив неонікотиноїдів і нікотинової кислоти в низьких концентраціях може зсувати добір у потомстві особин, які пережили вплив, з ранньої ембріональної стадії у бік батьківських особин (тобто впливати на гаметогенез і життєздатність гамет).</p> 2018-02-12T00:00:00+02:00 ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/biology/article/view/10260 Сучасні методи фауністичних досліджень наземних тихоходів (Tardigrada) 2018-06-19T09:54:37+03:00 Є. О. Кіося yevgenkiosya@karazin.ua Тихоходи (тип Tardigrada) – мікроскопічні безхребетні, що населяють водойми, а також водні плівки в наземних екосистемах. До числа «наземних» тихоходів належать представники еутардиград (клас Eutardigrada) і панцирних тихоходів (клас Heterotardigrada, родина Echiniscidae), яких можна знайти у ґрунті, рослинному опаді, у мохах, лишайниках та деяких інших субстратах. На сьогоднішній день фауни тихоходів досліджені вкрай неповно та нерівномірно. Крім того, численні відомості, отримані давно, вже застаріли через значні зміни в таксономії цієї групи, що відбулися протягом останніх десятиліть. У статті наведено огляд літературних даних з методів дослідження фауни наземних тихоходів. Передусім описані методи збору та зберігання зразків субстратів, заселених тихоходами, й техніки добування тихоходів із різних типів зразків. Далі обговорюються систематичні ознаки тихоходів, підходи до їх визначення та основні методи, необхідні для рутинної ідентифікації видів, у першу чергу – виготовлення мікропрепаратів та їх дослідження методами світлової мікроскопії. Єдиного стандарту для багатьох методів, що обговорюються, наразі не існує, тому описані різні підходи, ефективність яких була підтверджена експериментально і вважається задовільною. Також описані методики електронної мікроскопії та генетичних досліджень тихоходів. ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/biology/article/view/10261 Антагоністична активність проти фітопатогенних бактерій та здатність до утворення біоплівок бактерій Enterococcus italicus ОНУ547 та їх консорціумів з Lactobacillus plantarum 2018-06-19T10:01:58+03:00 А. Г. Мерліч andriymerlich@gmail.com I. Д. Жунько zhunkinn@gmail.com Н. В. Ліманська limanska@gmail.com В. О. Іваниця v_ivanit@ukr.net <p>Вивчено антагоністичні властивості бактерій штаму <em>E</em><em>. </em><em>italicus</em> ОНУ547 та його консорціумів з <em>Lactobacillus</em><em> </em><em>plantarum</em> ОНУ12 та ОНУ311 проти фітопатогенів <em>in</em><em> </em><em>vivo</em> та їх здатність до утворення біоплівок на корінцях крес-салату та пшениці. Бактерії штаму <em>E</em><em>. </em><em>italicus</em> ОНУ547 проявили антагоністичну активність проти фітопатогенів <em>Rhizobium</em><em> </em><em>radiobacter</em> C58 та <em>Erwinia</em><em> </em><em>carotovora</em><em> </em>ZM1 <em>in</em><em> </em><em>vivo</em>, спричиняючи 33,3 та 24,8% інгібування, відповідно, та утворювали біоплівку середнього рівня сформованості на корінцях рослин. Консорціуми бактерій ентерококу з <em>L</em><em>. </em><em>plantarum</em> у більшості випадків проявили вищу антагоністичну активність та здатність до утворення біоплівок. Консорціум бактерій всіх трьох використаних в роботі штамів молочнокислих бактерій проявив найвищу антагоністичну активність проти <em>R</em><em>. </em><em>radiobacter</em><em>, </em>спричиняючи 77,7% інгібування. Крім цього консорціуму, фітопатоген <em>E</em><em>. </em><em>carotovora</em> найкраще інгібувала також суміш ентерококу з <em>L</em><em>. </em><em>plantarum</em> ОНУ311 (33,3% інгібування). Показано, що механізмом інгібувальної дії бактерій штаму <em>E</em><em>. </em><em>italicus</em> ОНУ547 проти фітопатогенів могли бути високі адгезивні властивості та/або конкуренція за поживні речовини, тоді як антагоністичну активність їх консорціумів з лактобацилами можна пояснити, крім того, дією органічних кислот.</p> ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/biology/article/view/10262 Етіологічна роль та чутливість анаеробних бактерій, виділених від хворих з гнійним некротичним панкреатитом, до антибіотиків 2018-06-19T10:05:27+03:00 В. В. Поточилова Vika.ptch@gmail.com В. Г. Войцеховський Val.voitsekhovsky@ukr.net <pre>З метою з'ясування можливостей обов'язкового застосування препаратів з антианаеробною активністю в схемах комбінованої або монотерапії у лікуванні пацієнтів з гострим некротичним панкреатитом вивчали видовий склад облігатно-анаеробних мікроорганізмів у оперативному матеріалі від цих пацієнтів та визначали їх чутливість до антимікробних препаратів. Обстежено 86 пацієнтів з діагнозом гострий некротичний панкреатит, з них 51 пацієнт чоловічої статі (середній вік чоловіків становив 49,6±11 років) та 35 жінок (середній вік жінок – 56±12 років.) З гнійного вмісту хворих виділено 63 штами анаеробних мікроорганізмів. Висока чутливість представників анаеробної мікрофлори виявлена в основному до ванкоміцину – 83,8%, іміпенему – 88,7%, колістину – 80,6%, меропенему – 82,2%. Це вказує на доцільність більш широкого застосування цих препаратів та їх аналогів при анаеробній інфекції у пацієнтів з гострим некротичним панкреатитом. Підтверджено дані інших авторів щодо високої стійкості до аміноглікозидів у анаеробних мікроорганізмів, виділених від хворих з гострим некротичним панкреатитом. В нашому дослідженні виявлено знижену чутливість виділених штамів до метронідазолу (66,13%), у порівнянні з представленою іншими авторами у літературі (99,2%).</pre> ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/biology/article/view/10263 Зміни силової відповіді musculus soleus у алкоголізованих щурів з експериментально-індукованою ішемією тривалістю 1 та 2 години 2018-06-19T10:16:31+03:00 С. Ю. Зай svitlana.zay91@ukr.net О. П. Мотузюк cmoplutsk@gmail.com В. Ю. Білобров cyper29695@gmail.com Д. А. Вулицька bearpol2@gmail.com О. Д. Ноздренко ddd@univ.kiev.ua О. М. Абрамчук svitlana.zay91@ukr.net <p>Висвітлені результати дослідження змін розвитку силової відповіді <em>musculus soleus</em> алкоголізованих щурів з експериментально-індукованою ішемією тривалістю 1 та 2 години. Експериментальну індукцію ішемії здійснювали через 30 днів після початку хронічної алкоголізації шляхом перетискування джгутом зовнішньої клубової артерії. Для реєстрації сили ізометричного скорочення м’яза використовували тензометричну установку. Результати досліджень показали, що в алкоголізованих щурів з експериментально-індукованою ішемією тривалістю 1 та 2 години відбувається значне лінійне пригнічення скоротливої активності скелетних м’язів на різних фазах скоротливого процесу. Відмінності в роботі м’язу, впродовж досліджуваних етапів скорочення, можна пояснити різницею у процесах взаємодії філаментів на дотетанічному та тетанічному етапах скорочення і впливом на ці процеси змін в сполучнотканинних оболонках м’язу при розвитку ішемічних каскадів за дії етанолу. Тобто встановлено порушення скоротливої здатності скелетних м’язів в результаті нехолінергічних ефектів даної патології. Моторна дисфункція м’яза при алкогольній міопатії з експериментально-індукованою ішемією в першу чергу буде проявлятися при виконанні точних позиціонованих рухів і корекції точної цілеспрямованої зміни в суглобових кутах.</p> ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/biology/article/view/10310 Гендерні особливості функціонального стану нервово-м’язового апарату у осіб з високим рівнем адаптації до фізичного навантаження 2018-06-19T10:19:48+03:00 О. В. Колосова olena_kolos@ukr.net <p>У тестах у групі здорових людей (22 особи, вік 20–30 років), тренованих до фізичного навантаження, досліджували особливості функціонування нервово-м’язового апарату в різних гендерних групах. Використовували електронейроміографічну (ЕНМГ) методику Н-рефлексометрії камбалоподібного м'яза (<em>m. soleus</em>). Тестовані були поділені на 2 групи за гендерною ознакою (чоловіки та жінки, в кожній групі по 11 осіб). Виявлено, що ЕНМГ-показники мали достовірні відмінності у чоловіків та жінок. Так, порогові значення Н- та М-відповідей у жінок були вищі в порівнянні з чоловіками, що може бути пов’язане з більшою товщиною підшкірної жирової клітківки в жіночому організмі. Крім цього, амплітуди максимальних Н- та М-відповідей у жінок були нижче, ніж у чоловіків, що може бути наслідком меншої м’язової маси у жінок та меншого об’єму м’язових волокон у м’язах жінок, ніж чоловіків. У той же час показники співвідношення максимальних Н- та М-відповідей, які є мірою сегментарної рефлекторної збудливості альфа-мотонейронів, не мали достовірних відмінностей у двох групах. Отримані результати відображають гендерні особливості функціонального стану нервово-м’язового апарату, які є генетично обумовленими, а також пов’язані з адаптаційними реакціями нервової та м’язової систем до фізичного навантаження. <strong></strong></p> ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/biology/article/view/10311 Факторна структура функціональних можливостей спортсменок 17–22 років впродовж оваріально-менструального циклу 2018-06-19T10:24:08+03:00 Н. А. Орлик OrlikN@ukr.net А. І. Босенко bosenco@ukr.net <p>Вивчено факторну структуру функціональних можливостей спортсменок 17–22 років протягом оваріально-менструального циклу. Отримано модель взаємозв'язків компонентів фізичного розвитку, енергетичного рівня і загальної працездатності організму, функціонального стану мозку, серцево-судинної і дихальної систем, що пояснює природу причинно-наслідкових зв'язків наведених факторів, взаємну кореляцію вихідних ознак і основну частину їх дисперсій. Так, в менструальну, постовуляторну і передменструальну фази до складу генерального уніполярного фактора увійшли показники фізичної працездатності і енергетичного рівня організму з масовою часткою від загальної дисперсії вибірки 13,8, 13,9 і 13,7% відповідно. Такий високий кореляційний зв'язок показників підтверджує важливість функціонального стану як аеробних, так і анаеробних систем для досягнення високих результатів при виконанні фізичних навантажень. У овуляторну фазу оваріально-менструального циклу в генеральному факторі до показників фізичної працездатності і енергетичного рівня організму приєдналися антропо-фізіометричні і ваго-зростові показники з часткою впливу 15,8% від загальної дисперсії вибірки. Найбільш вагомий внесок в факторну структуру роблять показники фізичної працездатності і енергетичного рівня організму, потім показники варіаційної пульсометрії та фізичного розвитку, менш впливовими є показники серцево-судинної і центральної нервової системи.</p> ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/biology/article/view/10353 Активність β-глюкозидази в проростках Arabidopsis thaliana (L.) Heynh при дії іонізуючого випромінювання 2018-06-19T10:27:29+03:00 С. М. Романчук rrsm@ukr.net <p>Вивчено вплив рентгенівських променів в дозах 0.5, 1, 2, 4, 6, 8, 10 та 12 Гр на активність β-глюкозидази в проростках <em>Arabidopsis </em><em>thaliana</em><em>.</em> Проростки були досліджені через дві години (3-добові проростки) та десять діб (13-добові проростки) після опромінення. Для контролю використовували проростки того ж віку, які не були опромінені. Показано, що рентгенівське випромінювання змінює активність β-глюкозидази в проростках <em>A. </em><em>thaliana</em>. Через дві години після рентгенівського опромінення в різних дозах активність β-глюкозидази в 3-добових проростках була вищою від контролю більш ніж в два рази. Найбільш реактивною була доза 8 Гр, ефект від якої зберігався впродовж десяти діб від моменту опромінення. Активність β-глюкозидази в 13-добових проростках за цієї дози була в 1,5 рази більшою від контролю. Припускається, що β-глюкозидаза, як фермент, що належить до класу гідролаз, посилює гідролітичні процеси, які спрямовуються на відновлення клітини після впливу рентгенівських променів. Розглянуто показники активності β-глюкозидази як молекулярний маркер на дію іонізуючої радіації в клітинах проростків <em>A. </em><em>thaliana</em><em>.</em></p> ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/biology/article/view/10354 Структура угруповань гніздових водоплавних і водно-болотяних птахів Приорелля та її зміни за останні десятиліття 2018-06-19T10:32:10+03:00 М. В. Банік mikbanik@ukr.net О. Л. Пономаренко aponomar@ua.fm А. А. Атемасов atemasov@gmail.com <p>Долина Орелі, лівої притоки Дніпра, є одним із найважливіших осередків гніздування негоробиних водоплавних і водно-болотяних птахів у континентальній Україні. Склад і структуру їх угруповань у Приореллі вивчали за даними обліків гніздових пар та виводків на 48 ділянках у 2005–17 рр. Зміни складу і структури угруповань оцінювали у порівнянні із літературними даними для періодів 1910–20 та 1970–80-х рр. За результатами обліків найчисленнішими видами виявилися лиска (<em>Fulica atra</em>) (середня щільність гніздування – 36,2 пари/км<sup>2</sup>), звичайний мартин (<em>Larus ridibundus</em>) (17,3), чорний крячок (<em>Chlidonias niger</em>) (11,7), велика чепура (<em>Egretta</em><em> </em><em>alba</em>) (6,7), крижень (<em>Anas platyrhynchos</em>) (4,5), кулик-довгоніг (<em>Himantopus himantopus</em>) (4,5) і попелюх (<em>Aythya</em><em> </em><em>ferina</em>) (4,3). Порівняно із першою половиною минулого століття значно зросло різноманіття гніздових видів мартинів і крячків. Зміни складу і структури угруповань за останні три десятиліття відбилися у суттєвому зменшенні чисельності пірникоз, сірої гуски (<em>Anser</em><em> </em><em>anser</em>), куликів і болотяних крячків, а також у зникненні великих колоній звичайного мартина і чорношийої пірникози (<em>Podiceps</em><em> </em><em>nigricollis</em>). Зменшення чисельності більшості видів частково пояснюється сукупним впливом падіння рівню води у водоймах та зменшення пасовищного навантаження в угіддях, що їх оточують. Попри все, долина Орелі зберігає суттєве значення для популяцій сірої гуски і попелюха.</p> ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/biology/article/view/10382 Добова динаміка просторового розподілу рухливих безхребетних угруповання обростання Одеської затоки Чорного моря 2018-06-19T10:35:04+03:00 О. Ю. Варігін sealife_1@email.ua <p>Показана добова мінливість кількісних показників чотирьох масових видів рухомих безхребетних на різній глибині в межах угруповання обростання берегоукріплювальних споруд Одеської затоки Чорного моря. В якості модельних об'єктів для дослідження обрані два види еррантних поліхет <em>Platynereis dumerilii</em> (Audouin et M.-Ed., 1834) і <em>Nereis zonata</em> Malmgren, 1867, і два види рівноногих ракоподібних <em>Lekanesphaera monodi</em> (Arcangeli, 1934) і <em>Idotea balthica basteri</em> (Pallas, 1772). Відзначено протилежний характер зміни кількісних параметрів поліхет і ракоподібних протягом доби на різних горизонтах угрупування обростання. У денний час чисельність поліхет була максимальна на нижньому горизонті угрупування на глибині2 м. Максимальні кількісні параметри ракоподібних були відзначені в кінці світлового дня в межах верхнього горизонту угрупування на глибині0,5 м. Протягом доби більша частина ракоподібних була зосереджена в межах верхнього горизонту угрупування, а поліхет – нижнього. Відзначено, що добова мінливість просторового розподілу поліхет и ракоподібних в межах угрупування обростання Одеської затоки зв’язана з їх харчовою поведінкою. Розглянуто розподіл молоді та дорослих тварин на різних горизонтах угруповання обростання в світлий і темний час доби.</p> ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/biology/article/view/10383 Іхтіоцени прибережної акваторії бухти Кругла (Севастополь, Чорне море) 2018-06-19T10:38:27+03:00 Т. П. Гетьман divescience@gmail.com <p class="1">Моніторинг іхтіофауни прибережної акваторії Криму є важливою частиною комплексних спостережень за сучасним станом екосистеми Чорного моря. Критичні зміни були викликані зростаючим протягом останніх десятиліть XX століття антропогенним пресингом, в результаті чого спостерігалася істотна деградація фіто- і зооценозів. Подібні зміни спостерігалися і в співтоваристві риб. У статті представлена карта-схема з детальним описом рельєфу дна і особливостями підводного ландшафту бухти і прилеглих до неї відкритих ділянок акваторії. У роботі розглядаються особливості просторового розподілу і сезонна динаміка трьох екологічних груп риб: пелагічних, придонних і донних, які населяють пелагіаль, тверді і пухкі ґрунти. За період спостережень було зареєстровано 57 видів риб з 43 родів, що належать до 36 сімейств. У іхтіоцені твердих ґрунтів переважають придонні риби, які представлені 14 видами з 7 родин (Labridae, Syngnathidae та Sparidae). Донні риби представлені 8 видами з 5 родин (Blenniidae). З 20 видів риб, відзначених на пухких ґрунтах, придонні – 6, донні – 14, серед яких найбільшою різноманітністю відрізнялися бичкові Gobidae, 9 родин представлені одним видом. Окремо варто відзначити появу в червні 2005 р. в акваторії бухти сальпи <em>Sarpa salpa</em> (L., 1758). Результати досліджень, представлені в даній роботі, дають розуміння про сучасний стан співтовариства морських риб чорноморського узбережжя Криму і можуть бути використані для порівняння з даними, отриманими на інших ділянках акваторії Чорного моря.</p> ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/biology/article/view/10384 Особливості живлення деяких видів родини Mustelidae на території Львівської області 2018-06-20T05:38:55+03:00 І. В. Дикий i.dykyy@gmail.com М. В. Марців marichkamartsiv@gmail.com В. І. Шельвінський office@smnh.org А. Т. Затушевський andriyzatushevsky@gmail.com <p>На основі трирічних спостережень проаналізовано живлення деяких видів родини Mustelidae і з’ясовано особливості їх живлення за сезонами на території Львівської області. Отримані результати свідчать, що кормовий раціон представників родини Куницеві (<em>Mustella nivalis, M. erminea, M. putorius, Martes foina, M. martes, Meles meles, Lutra lutra</em>) формують рослинні (35%) та тваринні (65%) корми. Хребетні у раціоні досліджуваних видів представлені ссавцями – 8 видів. Найчастіше реєструвалися рештки мишоподібних гризунів – <em>Microtus arvalis</em> (25%). Серед рослинних кормів переважали сухі плоди (55%). До складу соковитих плодів (45%) входять плоди шести видів рослин. <em>M. foina</em> споживає більше рослинних кормів (47%). Завдяки цьому вона більш пристосована до урбоценозів. В раціоні ласки, тхора і видри основну роль відіграють хребетні тварини – понад 70%. Через малу вибірку сезонні особливості харчування вдалося з’ясувати тільки для куниці кам’яної. З’ясовано, що восени <em>M. foina</em> живиться переважно рослинами – 55% і менше тваринними кормами – 45%. Однак цікавим фактом є те, що і в зимовий період у раціоні особин виду переважали рослинні корми (антропогенного характеру) – 60%, а у весняний період переважали хребетні (75%), а рослинних решток не було зареєстровано. Встановлено, що <em>M. nivalis</em> надає перевагу кормам тваринного походження, в усі пори року хребетні тварини становлять вагому частку її раціону.</p> ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/biology/article/view/10470 Парадокс відтворення триплоїдних Pelophylax esculentus у геміклональних популяційних системах Брусівки (Донецька область) та Кремінної (Луганська область) 2018-06-20T05:47:30+03:00 М. О. Дрогваленко jaegernicholaus@gmail.com Р. М. Макарян roxymakaryan@ukr.net О. В. Бірюк mykhailova.o.v@gmail.com О. В. Коршунов alexeyykorshunov@gmail.com Д. А. Шабанов d.a.shabanov@gmail.com <p>Європейські зелені жаби групи <em>Pelophylax</em><em> </em><em>esculentus</em> complex представляють собою значний інтерес як приклад міжвидової гібридизації та поліплоїдизації. Диплоїдні та триплоїдні  гібридні жаби <em>Pelophylax</em><em> </em><em>esculentus</em> здатні відтворюватися, схрещуючись з особинами батьківських видів за рахунок явища геміклонального спадкування. У Сіверсько-Донецькому центрі різноманіття <em>Pelophylax</em><em> </em><em>esculentus</em> complex на сході України зареєстровані геміклональні популяційні системи (ГПС) різних типів, в тому числі не описаний раніше тип ГПС. Нами був досліджений склад геміклональної популяційної системи (ГПС) зелених жаб оз. Подпісочного (Луганська область) та вперше визначений склад ГПС заплавного озера біля с. Брусівка (Донецька область) за допомогою цитометрії еритроцитів та каріологічного аналізу. Виявилося, що обидві ці ГПС складаються виключно з представників озерної жаби <em>Pelophylax</em><em> </em><em>ridibundus</em> обох статей, а також триплоїдних самиць їстівної жаби <em>Pelophylax esculentus</em><em> </em>з геномною композицією LLR (два геноми <em>Pelophylax</em><em> </em><em>lessonae</em> та один геном <em>Pelophylax ridibundus</em>). За існуючими даними, триплоїдні <em>P</em><em>.</em><em> </em><em>esculentus</em> Сіверсько-Донецького центру різноманіття <em>Pelophylax esculentus</em><em> </em>complex продукують лише гаплоїдні гамети. У такому випадку, залишається неясним механізм відтворення самиць-LLR у даних ГПС.</p> ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/biology/article/view/10471 Структура зимових ночівельних скупчень воронових птахів роду Corvus на території м. Полтава 2018-06-20T05:55:18+03:00 В. С. Дупак valeriadupak13@gmail.com В. В. Попельнюх acrocephalus@ukr.net <p>У 2015–17 роках на території міста Полтава проводили дослідження зимових ночівельних скупчень воронових птахів роду <em>Corvus</em>. У роботі наведені результати спостережень за формуванням, існуванням, перерозподілом та зникненням спільних комунальних ночівель сірої ворони (<em>C. cornix</em> L., 1758), грака (<em>C. </em><em>f</em><em>rugilegus </em>L., 1758) та галки (<em>C. monedula</em> L., 1758). Наразі виявлено три зимових ночівлі: «Гришків ліс», «Пушкарівський ліс» та «Кондратюка», а також мережу постійних місць збору та тимчасових передночівельних скупчень, приурочених до ночівель. Ночівля «Пушкарівський ліс» короткочасна – функціонувала декілька місяців взимку 2015–2016 років, дві інші існували протягом обох сезонів дослідження. Кожна локація характеризувалась особливостями видового складу та індивідуальними строками формування і розпаду. Закартовано основні передночівельні міграційні шляхи обговорюваних видів. Прослідковано закономірності часового та просторового перерозподілу птахів на ночівлях за два зимових періоди. Загальна чисельність воронових птахів роду <em>Corvus</em> на зимівлі у 2016–17 роках досягала 80 тисяч особин (50 тисяч для ночівлі «Кондратюка» та 30 тисяч для ночівлі «Пушкарівський ліс»). Нами запропонована і описана методика підрахунку багатотисячних зграй птахів, яка була апробована в ході наших досліджень і може використовуватися для обрахунку масових скупчень птахів будь-якого характеру.</p> ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/biology/article/view/10472 Гіллястовусі раки (Cladocera: Daphniidae, Chydoridae) Українського Розточчя: порівняльна характеристика 2018-06-20T05:58:18+03:00 О. Р. Іванець oleh_ivanets@ukr.net <p>Вивчали таксономічну структуру гіллястовусих раків Українського Розточчя. Основою роботи слугували 1754 проби, зібрані у 1995–2016 рр. Всього у водоймах виявлено 42 види гіллястовусих раків, що належать до 7 родин і 19 родів. До родини Chydoridae належить 8 родів (<em>Acroperus</em>, <em>Alona</em>, <em>Alonella</em>, <em>Chydorus</em>, <em>Disparalona</em>, <em>Graproleberis</em>, <em>Pleuroxus</em>, <em>Tretocephala</em>), до родини Daphniidae – 5 родів (<em>Ceriodaphnia</em>, <em>Daphnia</em>, <em>Moina</em>, <em>Scapholeberis</em>, <em>Simocephalus</em>). До Chydoridae і Daphniidae належать, відповідно, 18 та 17 видів. Представленість родини Chydoridae за числом родів у кладоцероценозі становить 42%, а за числом видів – 43%. Для родини Daphniidae ці показники становлять відповідно 27% і 41%. На рівні родів першу за значимістю функціональну групу (15% від усього видового складу) утворюють <em>Daphnia</em>, <em>Ceriodaphnia</em> (Daphniidae), другу групу (10% від загальної кількості видів) утворюють <em>Alona</em>, <em>Chydorus</em>, <em>Pleuroxus</em> (Chydoridae). На рівні родин Chydoridae в структурі кладоцероценозів є поруч з родиною Daphniidae. Вони займають різні біотопи і не конкурують. Chydoridae – це, насамперед, літоральні форми, Daphniidae – пелагічні. Гіллястовусі другого трофічного рівня є своєрідним біофільтром, який очищає водойми і підтримує екологічний баланс екосистем. Показано, що трофічна сітка водойм добре розвинена. У водоймах регіону представлені, насамперед, форми, поширені в Голарктиці та Палеарктиці.</p> ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/biology/article/view/10473 Стан поселення, типи сімейних ділянок та перспективи збереження степового бабака у крейдяному ландшафті НПП «Дворічанський» 2018-06-20T06:04:24+03:00 В. І. Ронкін ronkinvl@discover-ua.com Г. О. Савченко ronkinvl@discover-ua.com А. А. Атемасов atemasov@gmail.com <p>Представлені дані багаторічних спостережень (2003–2017 рр.) за поселенням степового бабака, що розташовано на правому березі р. Оскіл (Харківська обл.). Виділення і картування сімейних ділянок проводилося за загальноприйнятою методикою. Мета роботи – обґрунтування і пропозиція заходів щодо запобігання зникнення поселень бабаків. Основні завдання: 1) підрахунок кількості сімей степового бабака; 2) аналіз просторової структури поселення і співвідношення типів сімейних ділянок; 3) виявлення основних тенденцій зміни цих параметрів. У статті наводиться список основних чинників, що мають позитивний вплив на популяції бабака. За 5-бальною шкалою оцінюється сила їх впливу на різні частини поселення, а також життєздатність цих частин. Ілюструється співвідношення трьох типів сімейних ділянок і його зміна в процесі трансформації поселення. Відзначається, що кількість сімей продовжує зменшуватися, стан поселення визнається незадовільним. На підставі даних про переважні типі ділянок та особливості структури поселення обґрунтовано заходи щодо збереження степового бабака. Як захід, що є альтернативою випасу копитних, розглядається введення режиму багаторазового косіння лугових травостоїв в межах кормових ділянок окремих сімей. Пропонується виключення степового бабака зі списку мисливсько-промислових видів і внесення його до Червоної книги України.</p> ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/biology/article/view/10474 Екотоксикологічна оцінка якості ґрунтів м. Маріуполь 2018-06-20T06:08:09+03:00 І. А. Кривицька ivkrivicka@gmail.com <p>У роботі наведено результати визначення фітотоксичності проб ґрунту селітебних та рекреаційних зон м. Маріуполь на тест-об’єктах <em>Zea</em><em> </em><em>mays</em><em> </em>L. та <em>Raphanus</em><em> </em><em>sativus</em><em> </em>L. Дослідження проводили у типових ландшафтах м. Маріуполь, що знаходяться під сумісним впливом таких потужних джерел емісії важких металів, як ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені <a title="Некрасов Зот Ілліч" href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%B5%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%81%D0%BE%D0%B2_%D0%97%D0%BE%D1%82_%D0%86%D0%BB%D0%BB%D1%96%D1%87">Ілліча»</a>, комбінат «Азовсталь», ОАО «Маркохім», а також локальних стаціонарних та пересувних забруднювачів місцевої інфраструктури. Токсичні властивості ґрунту (фітотоксичність) визначено в усіх селітебних зонах м. Маріуполь; в паркових зонах не виявлено токсичних властивостей ґрунту, окрім рекреаційної зони парку імені Лепорського, який розташовано у Лівобережному районі, де зосереджені металургійні комбінати. Статистичну значущість впливу джерела ґрунтової витяжки та різниці між дослідом та контролем визначали за допомогою двохфакторного дисперсійного аналізу (ANOVA), де незалежними факторами виступали місце відбору проб ґрунту та тип серії (дослід або контроль), а залежною змінною – довжина кореня або проростка. Для підвищення вірогідності статистичної помилки І роду застосували метод Хольма. Усього розглядалося 40 порівнянь досліду та контролю (12 місць було досліджено з впливу витяжок ґрунту на <em>Zea </em><em>mays</em>, 8 – на <em>Rаphanus </em><em>sativus</em>; в усіх випадках оцінювали вплив на довжину коренів та паростків). Виявлено значущими, із врахуванням поправки за методом Хольма, 8 відмінностей між контролем та дослідом. Показана тенденція щодо залежності рівня токсичності ґрунту від його відстані від підприємств.</p> ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/biology/article/view/10475 Показники загального обміну і оксидативного стресу у щурів при тривалій дії малих концентрацій Cd2+ 2018-06-20T06:22:20+03:00 У Сі wu.si.biochem2018@gmail.com Ю. Кот kot.juriy@gmail.com К. Кот kate.v.kot@gmail.com Р. Морс kot.juriy@gmail.com O. Доран Olena.Doran@uwe.ac.uk Хамдаллах Амжад hamdallahamjad@yahoo.com Є. Перський evg.persky@gmail.com <p>У даній роботі було вивчено вплив тривалої дії доз кадмію в концентраціях, близьких до MRL (рівень мінімального ризику) на показники загального обміну і оксидативного стресу у лабораторних щурів. В сироватці крові визначали вміст загального білку, альбуміну, креатиніну, сечовини, холестерину, тригліцеридів, Са<sup>2+</sup>, тиреотропного гормону та вільного тироксину, 8-ізопростану, карбонільованих білків, а також активності аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази, лужної фосфатази, супероксиддисмутази і каталази. Введення 3-місячним щурам <em>per os</em> іонів кадмію в дозах 0,1 і 1 мкг/кг маси протягом 36 діб призводить спочатку до зниження маси тіла, а після досягнення мінімуму – до його зростання. На 36 добу кінцева маса тіла піддослідних тварин нижча, ніж у контрольних. За дією обох доз Сd<sup>2+</sup> у сироватці крові піддослідних тварин знижуються показники білкового та ліпідного обміну, підвищується вміст TSH, зменшується вміст вільного Т<sub>4</sub> та індукується розвиток оксидативного стресу. Ступінь вираження цих ефектів вище при дії дози 1, ніж 0,1 мкг/кг маси тіла тварин.</p> ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/biology/article/view/10476 Правила для авторів 2018-04-04T15:33:09+03:00 б/а б/а seriesbiology@ukr.net ##submission.copyrightStatement##