Вплив умов низькотемпературного зберігання на життєздатність мікроводорості Chlorococcum dissectum

Анотація

Chlorococcum dissectum Korshikov, 1953 ‒ одноклітинна прісноводна зелена водорість, здатна до накопичення та депонування ліпідів у клітини. Незалежно від походження та таксономічної класифікації, біотехнологічно важливі мікроорганізми та клітинні лінії є біологічними ресурсами, які використовують для виробництва різних продуктів. Метою роботи було визначення впливу режимів низькотемпературного зберігання на її життєздатність. Використовували такі температури: –18, –40, –70, –196°С. Для забезпечення –18°С використовували звичайний побутовий морозильник. Охолодження до –40 та –70°С проводили з неконтрольованими швидкостями охолодження шляхом вміщення кріопробірок безпосередньо у морозильні камери або з використанням контейнера для заморожування Mr. Frosty, який забезпечує швидкість зниження температури 1 град/хв. Заморожування до –196°С відбувалося шляхом прямого занурення кріопробірок у рідкий азот та за умов двоетапного охолодження зі швидкістю 1 та 20 град/хв. до –40°С з подальшим перенесенням у кріосховище. Життєздатність C. dissectum визначали шляхом підрахунку колоній, які сформувалися на агаризованому поживному середовищі BG-11. Встановлено, що внаслідок заморожування до –18°С та зберігання протягом двох діб клітини повністю втрачали свою життєздатність. Кріоконсервування до –196°С за усіх досліджених варіантів та неконтрольована швидкість охолодження до –40 та –70°С, а також подальше зберігання таких зразків за цих температур призводило до значної або повної втрати життєздатності. Охолодження у контейнері для заморожування Mr. Frosty до –40 та –70°С не впливало на здатність клітин до колонієутворення, при цьому, зберігання C. dissectum за температури –40°С не приводило до значної втрати життєздатності протягом усього терміну дослідження, а за –70°С зовсім не змінювало цього показника. Отримані результати показали, що для середньострокового та довготривалого зберігання суспензійної культури C. dissectum перспективним є контрольоване охолодження та використання морозильних камер з температурою –40°С та –70°С відповідно. Для підвищення життездатності зразків після охолодження до температури рідкого азоту необхідно розробити режими кріоконсервування з використанням кріопротекторів.